«Мілітарний код»: введення парадних погонів до однострою військовослужбовців Збройних Сил України»

07 липня 2020, 11:00 | ID: 58602
«Мілітарний код»: введення парадних погонів до однострою військовослужбовців Збройних Сил України»

Ми продовжуємо наш цикл «Мілітарний код». Сьогодні наша розповідь присвячена парадним погонам військовослужбовців Збройних Сил України.

Перша світова війна остаточно розділила однострій військовослужбовців на дві основні групи: польовий та парадний. До завдання першого входило максимально захистити солдата на полі бою зробивши його непомітним. На парадний же однострій покладалась функція репрезентація війська, підкреслення військових традицій, звань де не в останню чергу спрямована на формування привабливого зовнішнього вигляду власне військовослужбовця. Як вже зазначалось раніше, в силу різних чинників в Збройних Силах України відсутня парадна та парадно-вихідна форми одягу військовослужбовців ЗС України. На разі зазначена форма одягу відрізняється від повсякденної лише кольором сорочки.  Введення парадних погон до існуючої парадної та парадно-вихідної форми одягу в короткий час дає можливість виправити ситуацію, що склалась. Звичайно не всі країни світу мають парадні погони, втім у багатьох країн, на які рівняється наше військо, вони є.

Як і весь новий однострій, парадні погони мали б підкреслювати автентичність та історичну спадковість українського вояка. Період Перших визвольних змагань дуже багатий на різноманітні знаки розрізнення військових звань втім знаки розрізнення на погонах ми можемо спостерігати лише в двох випадках – це погони періоду Української Держави і погони Перехідної станиці Галицької армії у Відні. Оскільки останні не мали широкого поширення і використовувались обмеженим колом осіб, брати їх за основу було б не доречно, тим більше, що питання наразі лишається малодослідженим і з впевнених причин не можна говорити про систему даних погон. Натомість знаки розрізнення періоду Української Держави досліджені досить широко, що дає уяву і про їх зовнішній вигляд і про саму систему позначення військових звань.

Знаки розрізнення гетьманського війська мали досить широку палітру. Для старшин було запроваджено повсякденні та похідні погони. Встановлено знаки розрізнення окремо для підстаршин строкової та понадстрокової служби. Також власні знаки розрізнення мали юнаки старшинських шкіл, вояки Лубенського кінно-козачого полку та військові моряки.

Повсякденні погони генеральної старшини мали вигляд складеної в двоє вдовж осі погона плетінку з золотого чи срібного плаского брузументного шнура з вплетеною блакитною (жовтою та блакитною для срібного шнура) ниткою. Погон штаб-старшин мав плетінку по центру погона яку огинав по зовнішньому краю такий же брузументний шнур. Погони обер-старшин – два складених вдвоє брузументних шнура таким чином, що у верхній частині утворювали півколо.

Ідея використання гетьманських погон не нова. Вперше в історії нашого війська такі погони ще з п’ятикутними зірками були запропоновані в рамках комплексу військово-геральдичних знаків, емблем і прапорів, створеного 2008 року О.Руденком (художній керівник), Д.Адаменком та В.Назарчуком. Вдруге до цієї ідеї вже повернулись під час розробки церемоніальної форми одягу в 2015-2017 роках. Втім і цього разу вона не знайшла цілковитої підтримки. За основу погона до церемоніального однострою офіцерів було використано погон стилізований під погон генеральної старшини часів Української Держави з знаками розрізнення як на повсякденних погонах.

В якості парадних погонів для офіцерів Збройних Сил України було запропоновано прямокутні погони з закругленим верхнім краєм, на яких, стилізовано під історичні зразки, вишивалось плетіння погона для вищого, старшого і молодшого офіцерського складу, а саме у вигляді складеної в двоє вдовж осі погона плетінку для вищого офіцерського складу;  плетінки яку огинав по зовнішньому краю здвоєний шнур – для старшого офіцерського складу; і  два складених вдвоє шнура таким чином, що у верхній частині утворювали півколо – для молодших офіцерів.  

Гаптування погону значно економніше за виготовлення погону з плетеного плаского брузументного шнура втім є і свої недоліки. Яким би рельєфним не було гаптування, воно не може зрівнятися у візуальному сприйнятті з плетеним погоном. Розташування гаптованих елементів максимально наближено до історичних зразків зробило знаки розрізнення нечитабельними вже на невеликій відстані. З метою покращення візуального сприйняття було вирішено збільшити відстань між внутрішнім стилізованим просвітом погон молодшого офіцерського складу і між плетінкою і шнуром старшого офіцерського складу в результаті чого утворились своєрідні “просвіти” на погонах, що з одного боку покращило читабельність знаків розрізнення а з іншого не суперечило і нашій мілітарній традиції. Погони з “просвітами” використовувались старшинами Української Держави при похідній формі 1918 року.

Рядовий та сержантський склад отримав погони з стилізованим гаптуванням перегнутих шнурів кольору однострою, втім на сержантських погонах зовнішній ряд виконаний золотою ниткою, формуючи візуальне сприйняття погона обшитого галуном. Це не лише виділяє сержантський склад, а й цілковито відповідає історичним відзнакам часів гетьманату, адже і підстаршини і юнаки мали знаки розрізнення з обшитим по зовнішньому краю тасьмою чи галуном погоном.

 Дехто закидає новим знакам розрізнення, що вони скопійовані з німецьких погон, втім як ви могли переконатися – вони мають національне підґрунтя і спрямовані на збереження національних мілітарних  традицій.

Спікер: Ігор Непота, полковник, начальник відділу впровадження військової символіки ЗС України.

YouTube-канал Укрінформ