За життя кожного бійця на взводному опорному пункті в неї болить серце

06 березня 2017, 14:32 | ID: 28067
За життя кожного бійця на взводному опорному пункті в неї болить серце

Наталя вже півроку на сході України. Корінна галичанка. Це одразу відчувається у розмові. Вісім років пропрацювала фельдшером на швидкій у Львові. Тепер цей досвід дуже знадобився на передовій, де її земляки у складі 24-ї механізованої бригади боронять землю від агресора.

— Служба на взводному опорному пункті нелегка, — каже Наталка. — Ми тут в постійній напрузі. Стрілянина і прильоти мін стали звичним явищем, з перших днів навчилися правильно реагувати на ситуацію. На жаль, є поранені. Моє завдання швидко організувати евакуацію і надати першу медичну допомогу, бо ті хвилині є вирішальними. Транспортуємо поранених до шпиталю. Хоч медик має проявляти холодний розум і впевненість, за життя кожного бійця болить серце.

Наталя зізнається, що трохи важко, бо далеко додому. А так, є всі мінімально необхідні умови для служби. А малу Батьківшину їй компенсує коло бойових побратимів.

Наталка каже, що хлопця не має, і поки що її серце відкрите. Тож потенційним кандидатам на її палке, щире українське серце не варто ловити гав до 8-го березня.

Юрій Ігнат, з району АТО