День миротворців: Україна — одна з постачальників безпеки в ООН (Bituk.Media)

 Українські миротворці у Конго. Фото: Міністерство оборони України

«Наші військові їдуть у миротворчі місії для того, щоб полум’я війни не розгоралося в світі», — говорить Влад Волошин, воєнний журналіст, який і сам неодноразово брав участь у миротворчих місіях. І знає точно, як виглядає війна та як з нею боротися.

29 травня в ООН відзначають Міжнародний день миротворців. В Україні цей день офіційно відзначається з 2003 року. Організація об’єднаних націй проводить операції з підтримання миру, до яких долучаються різні країни. У 1992 році долучилася і Україна, спершу 240 батальйон, який відправився в Сараєво. Сьогодні наша країна бере участь у восьми міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у 6 країнах світу та районі Аб’єй.

В Україні також для вшанування миротворців є дата — 15 липня. Саме цього дня 1992 року два літаки з передовою групою 240-го батальйону на борту здійснили виліт з дніпропетровського аеродрому у напрямку Боснії. Передова група налічувала 42 військовослужбовця. Після приземлення у Сараєво українські миротворці одразу опинилися в епіцентрі бойових дій. Місто і аеродром обстрілювали артилерія та снайпери.

Миротворчі місії проводяться під егідою різних організацій, не лише ООН. Найбільший контингент Збройних сил України, який на цей час бере участь у миротворчих місіях ООН — це 250 осіб зі складу 18-го окремого вертольотного загону у Демократичній Республіці Конго.

Починаючи з 1992 року в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки взяло участь близько 45 тисяч українських військовослужбовців, з яких 55 загинуло.

Завдання у миротворчих місіях такі, як і перед підрозділом, який іде на війну

Воєнний журналіст Влад Волошин вперше потрапив у миротворче відрядження у 1996 році.

Влад Волошин у Конго

«Тоді український миротворчий 240 батальйон входив до складу сил стабілізації (СФОР) на Балканах. Я, як воєнний журналіст, відбув туди і висвітлював діяльність підрозділу у складі багатонаціональної дивізії, до якої входили підрозділи багатьох держав, зокрема Франції, Німеччини...», — говорить Влад.

Також чоловік служив в Іраку у складі 5 окремої механізованої бригади ЗСУ, яка входила до багатонаціональних сил в Республіці Ірак, в 19 окремому спеціальному батальйоні.

Він наголошує, що є ряд умов, за яких військові можуть потрапити до миротворчої місії. Оскільки участь у миротворчій місії досить вигідна фінансово, багато військових, особливо з бойовим досвідом в Україні, прагнуть потрапити у миротворчі підрозділи. Але Влад наголошує, що треба бути готовим фізично, бути вмотивованим, знати іноземні мови, та розуміти, що це поїздка не на прогулянку.

«Коли українська армія йде до співпраці із кращими арміями світу, то офіцери і солдати, які отримують досвід служби з такими арміями, потім можуть просуватися по службі. Наприклад, вперше в Іраку на рівні бригади, ми стикнулися зі структурою, яку зараз вводять в Збройних силах».

А ще варто розуміти, що виїзди у миротворчій місії — це щонайменше бути не вдома пів року — рік. До цього теж потрібно бути готовим морально.

«Від України контингенти були в багатьох країнах — в Африці, Європі, на Близькому Сході. Коли люди туди відбувають, вони свідомо їдуть виконувати небезпечні бойові завдання. Тоді в Україні не було війни, а ці люди свідомо їхали на війну, для того, щоб її полум’я не розгоралося далі в світі», — говорить Влад.

Влад Волошин у Конго

Він стверджує, що всі задачі у миротворчій місії — це звичайні завдання, які ставляться перед підрозділом який йде на війну.

Мешканці Кот-д’Івуару із вдячністю згадують, що українці зупинили у них в країні війну

«Ми виконували ті завдання, які перед нами стояли. У нас були різні підрозділи: авіаційні, саперні, були такі, які виконували загальновійськові завдання: патрулювання, супроводження конвоїв. Були такі підрозділи, як, наприклад, 4 окремий ремонтно-відновлювальний батальйон в Сьєрра-Леоне, який навчав інші контингенти користуватися і розташовувати бойову техніку, яку Україна передавала в ООН. 911 понтонно-мостова рота в Анголі прокладала мости через бурхливі африканські річки, наводила дороги в цій країні. Наші вертолітники в Сьєрра-Лєоне, Косово, Кот-д’Івуар, Ліберії, виконували різні завдання, починаючи з транспортування, перевезення вантажів, надання допомоги біженцям, місцевому населенню. В Конго наші вертолітники підтримують дії урядових сил, реально беруть участь в бойових діях проти тих бойовиків, які ведуть війну проти законного уряду», — розповідає Влад.

«Бути в миротворчих місіях — це почесно, — додає він. Україна — це постачальник безпеки, вона є гарантом в ООН і саме тому ООН допомагає нам. В Раді Безпеки ООН розуміють, що Україна — це та держава, яка прагне миру, і тому дуже багато рішень, які були прийняті щодо України виходили з того, і базувалися на тому, що наша країна — експортер безпеки в регіоні».

Крім того, за використання і бойової техніки і ресурсу, ООН платить Україні чималі кошти.

«Зараз нас запрошують в Центральноафриканську Республіку, в Малі, в Судан. Наразі ми перебуваємо в Конго, Нещодавно були в Ліберії. Місія проводила в сусідній країні — Кот-Д’івуар — операцію, туди залучалися наші вертолітники. Завдяки чітким і вмілим діям, вони знищили засоби протиповітряної оборони, там просто не розгорілася війна далі. І сьогодні мешканці Кот-д’Івуару готові молитися із вдячністю згадують, що українці зупинили у них в країні війну».

Миротворці — це надія людей на захист і життя

«Варто розуміти, що у миротворчих місіях наші люди на війні, — наголошує чоловік, — всі завдання виглядають аналогічно до тих, які є у нас на Донбасі. І коли почалася війна у нас на Сході, найбільш підготовленими виявилися ті хлопці, які були у миротворчих місіях, знали як свистять кулі. Наші вертолітники знали куди вони летять. Їх досить багато загинуло на Донбасі, але вони знали, яка небезпека на них чекає і на що вони йдуть», — говорить Влад.

Влад Волошин в околицях окупованої Горлівки

І додає: «Людині, котра не стикалася з війною, важко уявити, що в такій країні, як, наприклад, Боснія, іде війна, одні вбивають інших, і туди входять офіційні миротворці — це надія місцевого населення, що вони залишаться живими, матимуть засоби для існування і в першу чергу те, що вони будуть захищені. Вони дивляться на людей з емблемою ООН, чи іншої організації, як на гаранта того, що в країні буде, хоча б маленький контроль, буде шанс, що туди увійдуть інші миротворчі організації. Наприклад, Червоний хрест. Адже, спочатку входять військові, а потім інші — які займаються біженцями і рештою проблем, що несе в собі війна. Місцеві мешканці переважно позитивно і з надією сприймають миротворців, і те, що інші країни намагаються їх помирити і запобігти війні».

Влад Волошин був у понад 10 країнах і скрізь йому довелося стикатися з місцевим населенням. Звичайно в тих країнах були і бойовики, яким не подобалася присутність іноземних військ і вони влаштовували засідки та обстріли.

«Робота була досить небезпечною — нападали на наші конвої, обстрілювали наші табори. Але щоразу ти розумієш, для чого знаходишся у цій країні, що якби не міжнародні сили, не ти і твої товариші, то в цій країні тривала би кривава війна. І гинули б сотні людей».

На Донбасі присутність миротворців може стати рятівною

Кілька років тому заговорили і про іноземних миротворців на Донбасі. І досить часто виникали такі думки, ніби, їм буде байдуже, чий бік у війні відстоювати. І в разі ескалації війни, миротворці придушуватимуть будь-чиї спроби здійснити атаку.

Влад Волошин запевняє, що миротворці відбивають напади тоді, коли нападають на них.

Влад Волошин у звільненому Слов’янську, 2014 рік

А щодо Донбасу вважає, що присутність миротворців може справді стати рятівною. Але за певних умов.

«На Донбасі ми не можемо врегулювати війну самостійно, Росія, яка є зовнішнім агресором та окупувала частини нашої території, нас не полишає, не йде на домовленості, щоб врегулювати цю ситуацію. Одним з виходів може стати миротворча місія. Україна втратила контроль за 400 км ділянкою кордону. Щоб з Росії не йшли техніка і війська, миротворці повинні взяти під контроль кордон. Також миротворці мають бути на окупованій території. Решта території України знаходиться під контролем української влади і ні в кого проблем не існує», — говорить воєнний журналіст.

На Кіпрі існує подібна місія, там проведена лінія розмежування, так звана «зелена лінія». І вона під контролем миротворців ООН. Але на Кіпрі ця лінія 600 метрів, а в нас значно більша, отже, миротворців потрібно більше.

«Але я б не вважав такий варіант виходом, — говорить Волошин, -оскільки проблема не в Україні. Проблема саме в Росії, її підтримці бойовиків і постачанні озброєння і техніки. Якщо на Донбасі будуть миротворці, то вони мають бути на всій окупованій території і повинні взяти під контроль ділянку кордону. А ще краще, щоб цю ділянку взяли під контроль українські прикордонники».

Ми з 2014 року доводимо світу самі, що у нас не громадянська війна, ми не б’ємося між собою, є Росія, яка анексувала Крим і окупувала частину Донбасу, постачає бойовикам озброєння, робочу силу, сама бере безпосередню участь у бойових діях. Але завдяки іноземним миротворцям, інформація про нас і війну на нашій території, може стати ще доступнішою для світу. Наразі у нас є одна зі спостережних місій — ОБСЄ, які фіксують порушення. І завдяки ним, в тому числі, світ знає про нашу війну проти Росії.

Bituk.Media


29 травня 2020, 15:53 | ID: 57927 |
Додаткові файли


    Переглядів: 546 //