Повітряні Сили
На захисті повітряних просторів незалежної України
Після розпаду Радянського Союзу і проголошення у 1991 році незалежності, Україна успадкувала одне із найпотужніших у Європі авіаційних угруповань із сучасними літальними апаратами. На базі цього угруповання 17 березня 1992 року були створені Військово-Повітряні Сили України.
На час створення Військово-Повітряних Сил на території України дислокувалося 669 військових частин ВПС, у тому числі: 4 повітряні армії (24 ПвА Верховного Головнокомандування, 5 ПвА фронтового призначення, 14 ПвА фронтового призначення, 17 ПвА фронтового призначення), 10 авіаційних дивізій, 56 авіаційних полків, 12 авіаційних баз і полків (навчальних), 3 навчальних центри, 7 військових навчальних закладів. Загальна чисельність цих сил становила 122 тисячі військовослужбовців та 27 тисяч працівників.
У місті Вінниці на базі командування 24 повітряної армії у квітні 1992 року було створено командування ВПС України. З’єднання та частини цієї армії мали на озброєнні сучасні фронтові літаки-бомбардувальники і винищувачі, були основною ударною силою для вирішення оперативних завдань на Південно-Західному театрі воєнних дій з використанням як тактичного ядерного озброєння, так і звичайного керованого і некерованого озброєння. 24 повітряну армію було розформовано, а її бойовий склад передано у підпорядкування 5 та 14 повітряних армій, які призначалися для авіаційної підтримки військ військових округів (фронтів).
Військово-Повітряні Сили Збройних Сил України очолювали:
командувач Військово-Повітряних Сил України генерал-лейтенант ВАСИЛЬЄВ В.О. — у 1992-1994 р.р.;
заступник Міністра оборони України — командувач Військово-Повітряних Сил України генерал-полковник АНТОНЕЦЬ В.М. — у 1994-1999 р.р.;
заступник Міністра оборони України — командувач Військово-Повітряних Сил України генерал-полковник СТРЕЛЬНИКОВ В.І. — у 1999-2002 р.р.;
головнокомандувач Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України генерал-лейтенант СКАЛЬКО Я.І. — у 2002-2004 р.р.
Війська Протиповітряної оборони також пройшли складний шлях реформування та розвитку. На момент проголошення державної незалежності на території України знаходилась велика кількість сил та засобів протиповітряної оборони, що залишилися у спадок від колишньої Радянської Армії, попри те Війська Протиповітряної оборони держави потребували оптимізації існуючої структури.
Великою проблемою було те, що на території нашої держави залишався лише фрагмент, частина системи протиповітряної оборони та Військ протиповітряної оборони колишнього СРСР.
Необхідно було провести цілий ряд організаційних заходів, направлених на створення цілісної системи протиповітряної оборони.
5 квітня 1992 року з гідно з Указом Президента України № 209/92 «Про невідкладні заходи щодо будівництва Збройних Сил України» та наказу Міністра оборони України створюється Командування Військ Протиповітряної оборони України.
Війська Протиповітряної оборони України створювалися на базі об`єднань, з`єднань і частин, які на той час дислокувалися на її території.
8-ма окрема армія протиповітряної оборони Військ Протиповітряної оборони колишнього СРСР, яка перейшла під юрисдикцію України в 1991 р., нараховувала близько 270 стартових позицій ЗРК (зенітно-ракетних комплексів) та 7 винищувальних полків, на озброєнні яких знаходились 270 винищувачів.
Війська Протиповітряної оборони України очолювали:
Командуючий Військ Протиповітряної оборони України генерал-полковник ЛОПАТІН М.О. — у 1992-1996 р.р.;
Заступник Міністра оборони України — командувач Сил Протиповітряної оборони України генерал-полковник СТЕЦЕНКО О.О. — у 1996-2000 р.р.;
Заступник Міністра оборони України — командувач Сил Протиповітряної оборони України генерал-полковник ТКАЧОВ В.В. — у 2000-2001 р.р.;
Головнокомандувач Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України генерал-лейтенант ТОРОПЧИН А. Я. — у 2001-2004 р.р.
Повітряні Сили Збройних Сил України
Ураховуючи досвід реформування збройних сил провідних країн світу у червні 2004 року розпочався процес переходу Збройних Сил України на трьохвидову структуру — Сухопутні Війська, Військово-Морські Сили та Повітряні Сили.
За короткий період було завершено непростий процес формування нового виду Збройних Сил України. Заново були сформовані командування Повітряних Сил, управління повітряних командувань, реформовані понад 300 військових частин Військово-Повітряних Сил та Військ Протиповітряної оборони і вже 1 грудня 2004 року командування Повітряних Сил Збройних Сил України прийняло управління черговими силами у системі протиповітряної оборони держави.
Розпочалося становлення Повітряних Сил як нового виду Збройних Сил України, а 2006 рік був оголошений Роком Повітряних Сил. На підготовці Повітряних Сил Збройних Сил України, оптимізації його бойового і чисельного складу зосереджувалися основні зусилля Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України.
Підсумковим заходом Року Повітряних Сил стало командно-штабне навчання «Чисте небо-2006». За кількістю залучених сил і засобів та обсягом виконаних військами практичних завдань це навчання стало наймасштабнішим з підготовки Повітряних Сил за останні роки. Проведення командно-штабного навчання «Чисте небо-2006» дало можливість перевірити правильність теоретичних положень та вибраних напрямів розвитку, висвітлити проблемні питання в організації підготовки, застосування і всебічного забезпечення Повітряних Сил Збройних Сил України та намітити конкретні заходи для їх вирішення.
У подальшому найбільш масштабними заходами підготовки Повітряних Сил Збройних Сил України були командно-штабні навчання «Артерія-2007», «Рішуча дія-2008», «Морський вузол-2008», операція «Козаки на кризі», «Північний сокіл» (2009-2014 р.р.), Взаємодія-2010«, «Безпечене небо-2011», «Адекватне реагування 2011», Перспектива-2012«.
Високу бойову готовність та професіоналізм продемонстрували чергові сили в ході проведення ігор чемпіонату Європи з футболу («Євро-2012»). До виконання завдань антитерористичного забезпечення залучалось 6 тисяч 520 військовослужбовців, 905 одиниць озброєння і військової техніки, серед яких — 24 літаки, 24 вертольоти, 26 зенітно-ракетних і ракетно-артилерійських комплексів.
Протягом серпня-вересня 2013 року ПС ЗС України прийняли активну участь в міжнародних авіаційних показах в Угорщині, Польщі, Словаччині та Чехії. В цих заходах українські військові льотчики показали високу майстерність під час виконання динамічного показу (в Польщі, Словаччині та Чехії) на літаках Су-27/Су-27 УБ, а також ознайомили гостей авіапоказів з сучасними зразками авіаційної техніки літаками Су-27, Су-25 та Ан-26, які знаходяться на озброєнні ПС ЗС України.
У вересні 2013 року визначені підрозділи авіації, ЗРВ, РТВ приймали участь у виконанні заходів міжвидової підготовки, зокрема під час проведення дослідницьких двохсторонніх командно-штабних навчань «Осінній циклон-2013».
На початку 2014 року Повітряні Сили розпочали виконання заходів, Державної комплексної програми реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року. Разом з тим, протистояння у центрі держави та регіонах, анексія Російською Федерацією Автономної Республіки Крим, терористична діяльність диверсійних груп та радикально налаштованих сепаратистів на сході країни змусили визначити нові пріоритети військового будівництва.
В органах військового управління та військових частинах Повітряних Сил Збройних Сил України проведено ряд визначених заходів по відновленню та нарощуванню боєздатності.
Досвід застосування Повітряних Сил Збройних Сил України під час особливого періоду у першому півріччі 2014 року ліг в основу подальшого реформування Повітряних Сил Збройних Сил України. Керівництвом Збройних Сил України у повному обсязі погоджено пропозиції Командування Повітряних Сил щодо проведення першочергових заходів по нарощуванню боєздатності виду Збройних Сил.
У 2014 році Повітряним Силам Збройних Сил України виповнюється 10 років. За цей короткий період Повітряні Сили утвердилися як єдиний вид Збройних Сил, який за мирного часу несе бойове чергування з протиповітряної оборони і виконує бойове завдання з охорони державного кордону України у повітряному просторі, протиповітряної оборони важливих державних об’єктів та припинення протиправних дій повітряних суден у повітряному просторі України.
Бойові розрахунки авіаційних, зенітних ракетних та радіотехнічних підрозділів забезпечують охорону понад 7 тисяч кілометрів повітряного кордону України, здійснюють контроль за перельотами повітряних суден через державний кордон з дев’ятьма країнами світу. З цією метою до бойового чергування з протиповітряної оборони щоденно залучаються понад 2200 чоловік особового складу та близько 400 одиниць озброєння і військової техніки Щоденно черговими силами здійснюється супроводження до 1500 повітряних цілей.
Зважаючи на важливе значення Повітряних Сил Збройних Сил України у забезпеченні обороноздатності держави 27 червня 2007 року Указом Президента України було встановлено День Повітряних Сил Збройних Сил України, який відзначається щорічно у першу неділю серпня.
Структурно Повітряні Сили складаються із командування, повітряних командувань, Харківського університету Повітряних Сил, військових частин та установ безпосереднього підпорядкування.
До складу Повітряних Сил належать роди авіації: бомбардувальна, винищувальна, штурмова, розвідувальна, транспортна авіація та роди військ: зенітні ракетні та радіотехнічні війська.
Також до складу Повітряних Сил входять окремі військові частини і підрозділи спеціальних військ це — розвідувальні, інженерні, радіаційного, хімічного і бактеріологічного захисту, зв’язку, автоматизованих систем управління та радіотехнічного забезпечення, радіоелектронної боротьби, метеорологічного забезпечення, частини матеріально-технічного і медичного забезпечення та інші.
На озброєнні Повітряних Сил знаходяться літаки МІГ-29, Су-27, Су-25, Су-24, Су-24МР, Іл-76, Ан-26, Ан-24, Л-39, зенітні ракетні комплекси С-300 та «Бук» різних модифікацій.
Підготовка фахівців для Повітряних Сил здійснюється в одному з провідних навчальних закладів Збройних Сил України — Харківському університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Повітряні Сили Збройних Сил України очолювали командувачі:
генерал-полковник ТОРОПЧИН А. Я. — у 2004 — 2007 р.р.;
генерал-полковник РУСНАК І. С. — у 2007 — 2010 р.р.;
генерал-полковник ОНИЩЕНКО С. І. — у 2010 — 2012 р.р.;
генерал-полковник БАЙДАК Ю. А. — з 2012 року.
генерал-лейтенант ДРОЗДОВ С.С. — з 2015 року.
|
Бомбардувальна авіація |
|
|
Су-24М
|
Фронтовий всепогодний бомбардувальник зі змінною стріловидністю крила Су-24М призначений для ураження наземних цілей з малих висот. Злітна вага — 36,2 т Практична стеля — 17 000 м Бойове навантаження — 8 т Швидкість — 2200 км/год Тактичний радіус дії 670 км Озброєння: КАР 6хХ-25, 4хХ-29, 2хХ-58, 2хХ-59 НАР — 192хС-5, 120хС-8, 6хС-24, 6хС-25 АБ калібром до 1 500 кг Гармата ГШ-6-23. |
|
|
Багатоцільовий винищувач МіГ-29 призначений для завоювання панування у повітрі, підтримки дій сухопутних військ на полі бою та знищення наземних і морських цілей Тактико-технічні характеристики:
Максимальна швидкість:
Максимальна дальність польоту — 2 600 км. Практична стеля — 18 000 м. Максимальний радіус дії (без підвісних паливних баків) — 200 км. Максимальний радіус дії (з підвісними паливними баками) — 300 км. Екіпаж — 1 чоловік Озброєння:
Бомбове навантаження — до 3 000 кг. Рік прийняття на озброєння — 1982. |
|
|
Багатоцільовий винищувач Су-27 призначений для завоювання панування у повітрі, підтримки дій сухопутних військ на полі бою та знищення наземних і морських цілей. Мак. злітна вага — 30,5 т Практична стеля — 18500 м Швидкість — 2430 км/год Бойове навантаження — 8 т Тактичний радіус дії 1800 км. Озброєння:
|
|
Штурмова авіація |
|
|
Су-25
|
Призначений для авіаційної підтримки військ, нанесення ударів по рухомим малорозмірним об’єктам противника в тактичній та найближчій оперативній глибині Тактико-технічні характеристики:
Озброєння:
Бойове навантаження — 4 340 кг. Рік прийняття на озброєння — 1980. |
|
Навчально-бойовий літак Л-39
|
Озброєння:
Рік прийняття на озброєння — 1976. |
|
Транспортна авіація |
|
|
|
Турбогвинтовий військово-транспортний літак. Розміри, м:
Площа крила, м.кв. — 74,98. Вага, т:
Внутрішнє пальне, кг — 5500. Потужність двигунів:
Крейсерська швидкість, км/год — 440. Дальність польоту, км — 2550. Практична стеля, м — 7500. Корисне навантаження — 40 десантників або 550 кг вантажу. Екіпаж, чоловік — 5. |
|
Ан-24
|
Турбогвинтовий пасажирський літак для ліній малої та середньої протяжності Основні характеристики
Льотні характеристики
|
|
Ан-30
|
Літак повітряного спостереження та аерофотозйомки. Розроблений в АНТК імені Олега Антонова спільно з ДКБ Берієва. Ан-30 є модифікацією літака Ан-24 і призначений для аерофотознімальних і аерогеофізичних робіт Основні характеристики
|
|
Ту-134
|
Габарити
Кількість місць
Маса та навантаження
Льотні дані
|
|
Військово-транспортний літак Іл-76МД
|
Призначений для перевезення та десантування особового складу, озброєння, військової техніки та матеріальних засобів. Тактико-технічні характеристики:
Рік прийняття на озброєння — 1976. |
|
Вертоліт МІ-8МТ
|
НАР — С-5, С-8
Озброєння: ПЧО:
РЛС:
Засоби пошуку пч:
|
|
Зенітні ракетні комплекси |
|
|
Зенітний ракетний комплекс С-300ПС
|
ЗРК С-300ПС призначений для знищення засобів повітряного нападу усіх типів, тактичних балістичних ракет, а також для створення рубежів ППО. Є самохідним варіантом ЗРК С-300П. До складу ЗРК входять:
Тактико-технічні характеристики:
|
|
Зенітний ракетний комплекс С-300ПТ
|
Призначений для знищення засобів повітряного нападу усіх типів, тактичних балістичних ракет, а також для створення рубежів ППО. Є варіантом ЗРК С-300П, що транспортується. До складу ЗРК входять:
Час згортання (розгортання) — 4 години Рік прийняття на озброєння — 1978. |
|
Зенітний ракетний комплекс «Бук-М1»
|
Призначений для знищення літаків, крилатих ракет, вертольотів та інших повітряних цілей, що діють в умовах інтенсивного застосування радіоперешкод. До складу ЗРК входять:
|
|
Комплекс засобів автоматизації 73Н6 «БАЙКАЛ — 1»
|
Призначена для централізованого автоматичного та автоматизованого управління бойовими угруповання ЗРВ змішаного складу, яка має у своєму складі ЗРК великої, середньої та малої дальності. Тактико-технічні характеристики:
Межі управління:
|
|
Радіотехнічні комплекси |
|
|
Модернізована наземна рухома радіолокаційна станція дальнього виявлення 5Н84АМА
|
Призначена для автоматичного виявлення повітряних об’єктів (цілей), визначення їх поточних координат (азимута та дальності) і видачі радіолокаційної інформації зовнішнім споживачам.
Можливість перебудови частоти:
Види формованих зондирующих імпульсів:
Імпульсна потужність передавача 30 кВт Можливість оперативного управління потужністю і структурою зондуючого сигналу реалізовано Зона виявлення по цілі з ЕПР = 2,5 м2, Р = 0,5 min дальність 2,7 км
Точність вимірювання координат:
Роздільна здатність:
Робоча зона адаптивної системи СДЦ 0-500 км Коефіцієнт придушення відображень від місцевих предметів > 40 дБ Динамічний діапазон приймача і блоку цифрової обробки сигналів > 100 дБ Автоматичне управління модернізованими радіовисотоміру реалізовано Кількість керованих висотомірів до 4 час включення 3 хв. споживана потужність до 40 кВт |
|
П-18 «Малахіт»
|
Наземна рухома завадозахищена радіолокаційна станція з висвітленням повітряної та надводної обстановки з цифровою обробкою та автоматичною передачею інформації П-18 «Малахіт» призначена для автоматичного виявлення радіолокаційних цілей на фоні дії активних та пасивних завад природного та штучного погодження, визначення координат (азимуту, дальності, радіальної швидкості) автоматичної зав’язки і супроводження траєкторій цілей та видачі їх координат і трас споживачам. Дальність виявлення цілей 400 км Час включення 2 хв. Бойовий розрахунок 5 чол. |
|
35Д6М  |
Радіолокаційні станції 35Д6М сантиметрового діапазону хвиль призначені для виявлення цілей на малих та середніх висотах Тактико-технічні характеристики:
|
19 вересня 2013, 17:49 | ID: 142 |
2001—2023 Міністерство оборони України 