Український воїн під «Градами» виніс шістьох поранених побратимів

24 березня 2017, 13:26 | ID: 28648

Старший лейтенант Руслан Філіпсонов у свої 27 років вже став живою легендою. Ще у 2014-му він один самотужки під обстрілами виніс шістьох поранених побратимів. Та не вберіг себе — отримав несумісні з життям поранення. Однак, йому не тільки вдалося одужати, хоч лікарі давали душе мізерні шанси на це, а й повернутися на службу.

Про вчинок Філіпсонова знають майже всі наші військові. У зону бойових дій на Донбасі він потрапив наприкінці червня 2014-го. Спершу були Лисичанськ, Сєверодонецьк і Артемівськ. «Кінцева точка дислокація була висота між Лутугіне і Георгіївкою, що на Луганщині. Там був як опорний пункт і наш підрозділ його утримував. Це було на першій лінії оборони», — розповідає Руслан.

Вночі 20 серпня позицію Руслана почали щільно обстрілювати російські терористи. Працювала артилерія ворога. А далі на українські позиції почали пролазити танки. Наші армійці прийняли бій, але проти танків довго б не вистояли і було прийняте рішення відступити.

«Ми відступили десь на один кілометр. Я почув як хтось з хлопців сказав, що на опорному пункті залишилися наші. Ми своїх ніколи не залишаєм і тому кинувся їх витягувати, — згадує страшні події тієї ночі Руслан. — Та як витягав? Прибіг, відніс у безпечне місце і повернувся за іншим. І так шість раз».

Руслану до війни займався спортом і тому зміг на собі винести поранених в бронежилетах та повному екіпіруванні. Кого не вдавалося на собі, — волік. Кожного пораненого побратима хлопцю довелось тягти майже 800 метрів.

Коли повернувся знову на висоту почався обстріл з «Градів». Руслан лежав на землі, чекав поки затихне, та це не врятувало його. Хоча від більшості уламків від снарядів захистив бронежилет, все ж Руслан дістав дуже серйозні поранення живота. Також були сильно ушкоджені ноги, з вибитими кістками. Дивно, але солдат був при тямі весь цей час. Потім лікарі скажуть, що поранення були несумісними з життям.

На щастя, прилетів гвинтокрил і забрав пораненого хлопця у найближчий польовий госпіталь, а потім доправив його у Харків, де йому лікарі робили близько 12 годин операцію.

Шлях до одужання у хлопця був довгий. Лікувався у Харкові, Києві, потім двічі в Австрії. «Взагалі під загальним наркозом я був 52 рази, 4 під місцевим і пережив дві клінічні смерті», — спокійно розповідає Руслан.

Не зважаючи на численні поранення, групу інвалідності, Руслан не покинув Збройні сили. Він хотів скоріше повернутися на службу після лікування. І з літка минулого року Руслан знову в строю — працює викладачем Академії Сагайдачного, в інженерній службі ракетно-артилерійського озброєння.

Сергій Жуковський, Військове телебачення України