«Український Донбас, як полігон для випробування збройними силами Російської Федерації новітнього озброєння та заборонених боєприпасів»

Брифінг в Українському національному інформаційному агентстві «Укрінформ»

Учасники: радник Міністра оборони України Олександр Данилюк, начальник Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України доктор технічних наук, професор полковник Ігор Чепков

За останнє десятиліття номенклатура боєприпасів, яка перебуває на озброєнні російських силових структур, в тому числі і збройних сил РФ, суттєво змінилася убік збільшення здатності до бронепробиття. Зокрема, 5,45-мм патрони 7Н6 з 1986 року, а 7,62-мм автоматні Н-231 і гвинтівкові Н-323С патрони з 1989 року випускаються тільки з термозміцненим осердям. Прийняті на озброєння патрони підвищеної пробивальності 7Н10, 7Н13 і бронебійні 7Н22, 7Н23, 7Н24, 7Н26, 7Н37, 7Н39. Також прийняті на озброєння пістолетні патрони із бронебійними кулями й кулями підвищеної пробивної здатності 7Н15, 7Н16, 7Н21, 7Н25, 7Н29, 7Н30, 7Н31.

Снайперами бандтерористичних угруповань «ЛНР», «ДНР» та підрозділами ЗС РФ на території Донецької та Луганської областей широко застосовується 7,62 мм гвинтівковий снайперський патрон з кулею БС, який отримав індекс 7Н37.

Дослідження щодо створення цього боєприпасу проведені Федеральним державним унітарним підприємством «Центральний науково-дослідний інститут точного машинобудування» (місто Климовске Московської області).

Відповідно до тактико-технічного завдання патрон відповідає наступним вимогам.

За балістичними характеристиками:

ефективна стрільба і безвідмовна робота 7,62 мм кулеметів ПКМ, ПКП, ПКТ і гвинтівки СВД;

співпадіння траєкторій польоту куль з кулями індекс 57-Н-231 7,62 мм гвинтівочного патрона (ЛПС), на дальностях до 1000 метрів.

Купчастість бою при стрільбі з балістичного ствола БК — 08Ц, R100:

на дистанції 200 метрів не більше 6 см;

на дистанції 300 метрів не більше 9 см.

Купчастість бою при стрільбі з балістичного ствола БК — 08, R100:

на дистанції 200 метрів не більше 8 см;

на дистанції 300 метрів не більше 12 см.

Пробивна дія:

патрон забезпечує не менше 80% пробиття при обстрілі бронеплити зі сталі марки 2П товщиною 10 мм, встановленої під кутом 900 до лінії прицілювання на дальності 400 метрів при нормальних умовах стрільби з гвинтівки СВД.

У Центральному науково-дослідному інституті озброєння та військової техніки Збройних Сил Украйни проведено дослідження щодо оцінки балістичних характеристик та бронеробивної здатності 7,62 мм гвинтівкового снайперського патрона з кулею БС, індекс 7Н37. Зазначені випробування проводились за допомогою балістичної установки PROTOTYPА (виробник Чехія).

Отримані балістичні характеристики повністю відповідають заявленим тактико-технічним характеристикам.

Оцінка бронепробивної здатності проводилась на броньових пластинах, які активно використовуються в індивідуальному бронезахисті військовослужбовців, в порівнянні з бронепробиттям кулями патронів 7,62×54мм Б-32 та ЛПС. В усіх експериментах спостерігалося стале пробиття перешкоди кулею патрону 7Н37.

Крім того були проведені випробування цих патронів по конструкції броньованої машини з броньовою пластиною товщиною 20 мм, що виготовлена з броньової сталі марки 2П. Відстань від дульного зрізу ствола зброї до бронеелемента — 100 метрів. Результат випробувань — наскрізне пробиття.

Таким чином, бронепробивна здатність 7,62×54 мм снайперського гвинтівкового патрону з кулею 7Н37 перевищує рівень сучасних вимог до снайперських боєприпасів.

Аналогів 7,62×54 мм снайперського гвинтівкового патрону з кулею 7Н37 в Україні немає.

Нові, прийняті на озброєння РФ патрони із кращими характеристиками бронепробиття тільки в рідких випадках мають спеціальне маркування, що дозволяє їх відрізнити від інших типів.

Довідково:

Серійний випуск патронів до пістолетів ПМ і АПС, які прийняті на озброєння Радянської армії в 1951 році, розпочали в 1949 році. До 1955 року патрон виготовлявся під індексом Н-181 з латунною гільзою і кулею зі свинцевим осердям. З 1956 по 1989 рік патрон Н-181С с кулею зі сталевим сердечником виготовлявся тільки заводом № 38. З 1994 року випускався в РФ спочатку під індексом Н-181СМ, а потім 7Н16 випускалися модернізовані патрони 9×18ПММ із підвищеною (на 100 м/с) початковою швидкістю кулі зі сталевим термозміцненим осердям.

Патрон 5,45×39 прийнятий на озброєння Радянської армії в 1974 році разом з автоматом АК-74, його серійне виробництво розпочате в 1968 році. До кінця 80-х років випускався з кулею зі сталевим нетермозміцненим осердям, куля, якого була замінена на кулю з термозміцненим осердям в 1992 році, яке має більш високі характеристики по пробивній здатності. Індекс 7Н6 не змінився й зовні відрізнити патрони з термозміцненим й нетермозміцненим осердям кулі без демонтажу практично неможливо.

Патрон 7,62×39 прийнятий на озброєння Радянської армії в 1949 році. З 1943 по 1948 роки патрон випускався з кулею зі свинцевим осердям і гільзою довжиною 41 мм. Патрон Н-231С с кулею Пс зі сталевим осердям випускався з 1948 року з різними гільзами цілим рядом патронних заводів.

Крім патронів з кулями Пс, випускалися патрони із трасуючою Т-45 (вершинка кулі зеленого кольору), запальної З (вершинка кулі червоного кольору), бронебійно-запальної БЗ (вершинка кулі чорна із червоним паском) і з кулею УС зі зменшеною швидкістю (вершинка кулі чорна із зеленим паском). За аналогією з патроном 5,45×39 на початку 90-х осердя кулі Пс було замінено термозміцненим осердям. Індекс патрона не змінився.

В середині 90-х років для патрона 5,45×39 була розроблена куля нової конструкції, яка має ще більш високі характеристики по пробивній здатності, ніж куля з термозміцненим осердям патрона 7Н6. Нова куля одержала назву ПП (підвищеної пробивальності), патрон індекс 7Н10. На відміну від патронів 7Н6, новий патрон має фіолетовий герметизатор на дульці гільзи замість старого червоного. Крім того, у цей час розроблені та випускаються патрони із бронебійними кулями 7Н22 (вершинка кулі чорного кольору) і 7Н24, що значно перевищують 7Н10 за бронепробвною здатністю. Патрон 7Н24 має твердосплавне осердя на основі вольфраму. Відмітне фарбування на нього не наноситься, це дозволяє легко сплутати його з патроном 7Н6.

Патрон Н-323С с кулею ЛПС (легка куля зі сталевим сердечником) була прийнятий на озброєння Радянської армії в 1953 році замість двох, що застосовувалися раніше та знятих з виробництва патронів з кулями Л (легка) і Д (важка) зі свинцевими осердями. Спочатку, вершинка кулі ЛПС для відмінності фарбувалася в сріблистий колір, але з 1975 року маркування вершинки скасоване. Осердя кулі ЛПС із 1989 року виготовляється з термозміцненої стали. Індекс патрона не змінився.

Крім патрона з кулею ЛПС у цей час почали вироблятися снайперські патрони 7Н1 з відмінною від ЛПС конструкцією кулі ПС із нетермозміцненим сталевим осердям (маркування на патроні відсутнє, на паперовій укупорці напис «Снайперський») і 7Н14 з кулею з термозміцненим сталевим осердям (маркування на патроні відсутнє, на паперовій укупорці напис «Снайперський» і чорна смуга), із трасуючою кулею Т-46 (вершинка кулі зеленого кольору), бронебійно-запальною кулею Б-32 (вершинка кулі чорного кольору із червоним паском) і пристрілочно-запальною кулею ПЗ (вершинка кулі червоного кольору).

7,62-мм патрон Н-231 з кулею ПС зі сталевим термозміцненим осердям випускається з початку 90-х років. Спеціальне маркування для відмінності від патрона з нетермозміцненим сталевим осердям не передбачено.

Наприкінці 90-х років на озброєння ЗС РФ прийнято 7,62-мм автоматний патрон 7Н23 із бронебійною кулею, яка значно перевершує по пробивній здатності не тільки кулю ПС із термозміцненим осердям, але й патрон 7,62×39 з кулею БЗ. Вершинка кулі патрона 7Н23 пофарбована в чорний колір.

В 90-х роках почалися роботи зі створення нової кулі з більш високими характеристиками по бронепробиттю. Створена куля під індексом СТ-М2, патрон якої одержав індекс 7Н13. Надалі, кулі був привласнений індекс ПП, індекс СТ-М2 був збережений за кулею ЛПС зі сталевим термозміцненим осердям патрона Н-323. У якості маркування патрона 7Н13 прийнятий фіолетовий колір герметизатора в дульці гільзи.

7,62-мм гвинтівковий патрон із бронебійно-запальною кулею Б-32 прийнятий на озброєння РККА під індексами БЗ-322 (з латунною гільзою) і БЗ-323 (з біметалічною гільзою) в 1932 році. Наприкінці 40-х років куля була модернізована: змінені зовнішні обриси донної частини й сердечника, до навішення запального складу в головній частині додана ще навішення в донної частини за сердечником. Новий патрон одержав індекс БЗ-3, зберігши індекс кулі Б-32 і маркування кулі (чорна вершинка із червоним паском).

Розділ створено 06 жовтня 2014, 12:14 | Переглядів: 3009