Загартована війною

400 днів. Приблизно стільки часу Юлія витратила зі свого життя на звільнення України від загарбників. Повірте, під ворожим артилерійським чи мінометним обстрілом час плине зовсім по-іншому. Як не дивно, але два роки тому на її рішення укласти контракт зі ЗС України вплинули бабуся і рідний дядько.

— Свого часу мій дядько служив у цьому батальйоні, — каже вона. — Він багато розповідав про людей та стосунки тут. Мені це подобалось. А бабуня просто погодила мій вибір. І знаєте, я не жалкую, що ношу однострій, — говорить Юлія.

З початку Юлію призначили в бухгалтерію, але вона вже за кілька днів відмовилась від цієї роботи і перевелась на посаду помічника гранатометника. Щоб опанувати нову для себе зброю, пройшла курс підготовки в начальній частині.

— Як тільки я потрапила до частини, ми вийшли в район проведення ООС, — пригадує наша героїня. — З перших днів мені довелось нести службу на опорних пунктах нашого батальйону. Це не так страшно для дівчини, як може здатись із першого погляду комусь в цивільному житті. Ти просто робиш свою роботу. І знаєш, що у випадку чого товариші тебе підтримають.

Тарас Грень, відділення спеціальних кореспондентів Інформагентства Міноборони (м. Львів)