У цієї дівчини було інше життя, допоки її батька не мобілізували

Ця тендітна дівчина − санінструктор окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.  Я зустрів Вікторію Фасун на Рівненському військовому полігоні з кевларовим шоломом на голові, на плечах бронежилет, а за спиною поруч із АК-74 тактичний рюкзак із медикаментами. Її ім’я за римською міфологією «Богиня перемоги», а за дивним збігом у нашої санінструкторки механізованого батальйону «300 спартанців» у складі механізованих рот та мінометної батареї.

Дівчина закінчила медичне училище, успішно працювала в приватній стоматологічній клініці на Київщині, допоки її батька не мобілізували.

– Тоді моє життя змінилося на до й після, − згадує Вікторія. − Я ніколи не чула, що йому важко, проте він часто повторював, заради чого взяв до рук зброю та де зустрів друзів усього життя. Тож після одної з таких розмов вирішила підписати контракт зі Збройними Силами України. Щоб відчути себе максимально самостійною, я поїхала на службу в іншу область й ні разу не пожалкувала, − запевняє дівчина. − Місяць в навчальному центрі Десна, потім служба у Володимир-Волинському.

На Схід України вона вперше відбула в складі батальйонної тактичної групи. Виконували завдання майже рік на Луганщині, поблизу селищ Золоте, Гірське, Хутір Вільний, Катеринівка. У 2019 -му знову відрядження на Донбас − цього разу в район Новотошківського.

− Основне завдання для санінструктора − врятувати життя пораненим. Ми або евакуюємо поранених із «червоної зони», або ж спільно з представниками мобільного військового госпіталю надаємо медичну допомогу цивільному населенню, яке проживає уздовж лінії розмежування. Дорослим робимо кардіограми, флюорографії та інші обстеження, а маленьким пацієнтам після огляду ще й роздаємо цукерки.

За кілька років військової служби дівчина ні разу не пожалкувала про свій вибір. Вона знайшла вірних друзів та справжню себе.

Інформагентство АрміяInform