Карина не на словах знає про «зелених чоловічків», які увійшли в Крим

06 березня 2019, 11:00 | ID: 47907

2014 рік став переломним в її житті, довелося відмовитись від Сімферопольського училища, в якому тоді навчалась дівчина. Вона добре пам’ятає пропозицію отримати російського паспорта та можливість жити в Криму. Зовсім юна дівчина не відхиляла думку жити на півострові, лише під українським стягом.

Повернувшись в Запоріжжя, звідки дівчина родом, влаштувалась на роботу офіціантом.

Про війну і гадки не було, навіть про армію Карина ніколи не думала. Але коли на сході України почалась війна, думки чим допомогти країні та її захисникам, ні хвилини не покидали її.

Карина постійно працювала, а у вільний час займалась волонтерством.

—Я разом зі своїми товаришами зрозуміли, не можемо лишити ситуацію осторонь. Ми збирали все що могли, одяг, продукти харчування і відправляли воїнам на схід. Згодом почали допомагати дітям, які проживали у прифронтових містах. А через декілька років я підписала контракт зі Збройними Силами України, — говорить Карина.

Тоді в Карині важко було розгледіти військовослужбовця, але підтримка військового батька дала зрозуміти — вона може бути військовою. Незважаючи на мамині відмови вона пішла до військового комісаріату, підписала контракт і стала зв’язківцем.

— Лише спочатку було тяжко, багато нової інформації, все мені не знайоме, але ж засвоїла все досить швидко. Потрапивши на виконання бойового завдання в район ООС, страшно коли обстріли, а потім без них спати не могла. Коли тихо, розумію щось не так, — розказує дівчина.

Найтяжчим Карина згадує, звикати до нових людей.

Дівчина говорить, що кожен військовослужбовець має свій характер, до кожного треба свій підхід. Та все ж з колективом мені пощастило. Це найкраще що може бути на службі. Колектив, який став твоєю родиною.

56 окрема мотопіхотна Маріупольська бригада