ІСТОРИЧНА ДОВІДКА



       Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил України створено на базі 39 науково-дослідного інституту військ Протиповітряної оборони Сухопутних військ СРСР наказом Міністра оборони України від 14 лютого 1992 року №15 .


       На той час це була єдина в Україні військова науково-дослідна установа, що мала 20-річний досвід проведення наукових досліджень, розвинену методологічну базу та широке коло наукових зв’язків. Рівень її наукового потенціалу неодноразово оцінювався як один з найкращих серед науково-дослідних установ Збройних Сил СРСР.
       Процес становлення інституту був тернистим та нелегким. Для виконання завдань, які поставив Міністр оборони України, потрібно було вирішити безліч проблем. Перш за все – кадрову, тому що за короткий період понад 100 досвідчених наукових співробітників перейшли з інституту в новостворені цивільні та військові структури молодої держави. Виникла гостра потреба в підборі фахівців оперативно-тактичної ланки Сухопутних військ, Військово-Повітряних Сил та Військово-Морських Сил, оперативного, тилового та технічного забезпечення військ. Втрата традиційних наукових зв'язків інституту з науковими організаціями, більшість яких тепер розташована в Російській Федерації, недостатнє фінансування, низький рівень матеріально-технічного забезпечення проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, вимагали негайної докорінної реконструкції організаційно-штатної структури, адаптації нормативно-правових та методичних документів відповідно до обставин, що склалися. Ці складні питання фахівцями інституту були успішно вирішені.

       Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1998 року №550 "Про Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил України" з метою приведення у відповідність із законодавством правового статусу науково-дослідних організацій Збройних Сил інституту було надано нинішню назву.   
       Інститут є головною науково-дослідною установою Збройних Сил України з питань дослідження проблем будівництва, розвитку, застосування Збройних Сил України та управління ними, розвитку оперативного мистецтва видів Збройних Сил України і тактики родів військ (спеціальних військ), їх оперативного, матеріально - технічного забезпечення.

        Гордістю колективу є ветерани інституту та військової служби. Серед них кандидат військових наук, старший науковий співробітник доцент генерал-майор Лосєв І.Ф., що стояв біля витоків інституту.


        Будинок по вулиці Дегтярівській 11 В, у якому до березня 2007 року дислокувався інститут, належить до комплексу споруд колишніх Луцьких казарм. До революції в цій будівлі містився 165 піхотний Луцький полк 42 піхотної дивізії у складі 4 батальйонів, 14 рот, полкової артилерії та інших підрозділів. Його чисельність у різні часи коливалась від 1500 до 2500 чоловік.У подальшому (1917-18 рр.) в казармах дислокувались частини й підрозділи колишньої царської армії, що присягнули на вірність Українській народній республіці, а також загони Українських січових стрільців.
        У 1919 році казарми були зайняті червоноармійськими частинами, стіни всіх приміщень з ініціативи комісара М.Подвойського були розписані клейовими фарбами малюнками на революційну тематику. Роботи виконувались авторською групою під керівництвом відомого українського художника-монументаліста, професора М.Л.Бойчука. У 1930 - 1960-і роки живопис під час проведення ремонтних робіт був утрачений. У подальшому приміщення Луцьких казарм використовувалося для військових потреб.
        До 1960 року в будинку дислокувалась 5 мотострілецька дивізія. З 1960 по 1972 рік – гуртожиток слухачів Київського вищого артилерійського інженерного училища ім. С.М.Кірова. З 1972 року розміщувався 39 науково-дослідний інститут військ Протиповітряної оборони Сухопутних військ.

Copyright © 2010-2011. Designed by CSRI MF of Ukraine