«Бути пильними і сильними»

27 грудня 2018, 12:02 | ID: 46233 | Переглядів: 418
«Бути пильними і сильними» «Бути пильними і сильними» «Бути пильними і сильними» «Бути пильними і сильними» «Бути пильними і сильними» «Бути пильними і сильними» «Бути пильними і сильними» «Бути пильними і сильними» «Бути пильними і сильними» «Бути пильними і сильними» «Бути пильними і сильними»

Рік, що минає, видався для нашої держави та її Збройних Сил насиченим різноманітними важливими подіями і водночас важким. Українське суспільство вкотре переконалося в тому, що почуватися у безпеці ми зможемо, тільки якщо матимемо міцну боєздатну армію. Це, зокрема, довели останні події поблизу Керченської протоки, коли Російська Федерація атакувала українські катери та буксир і захопила у полон 24-х наших моряків. Про це свідчить і скупчення вздовж державного кордону України, на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей, АР Крим російського наземного угруповання загальною чисельністю понад 80 тис. військовослужбовців, близько 1,4 тис. артилерійських систем та ракетних систем залпового вогню, 900 танків, 2,3 тис. бойових броньованих машин, понад півтисячі літаків та 300 вертольотів.

У зв’язку з уведенням в десяти областях України режиму воєнного стану Збройні Сили провели широкомасштабні збори резервістів та військовозобов’язаних у складі бригад та навчальних центрів. Уточнювалися завдання ЗС України та Сил територіальної оборони щодо захисту своїх областей.

Всі ці, а також багато інших заходів, без сумніву, позитивно вплинули на підтримання боєготовності Українського війська.

Протягом 2018 року Міністерство оборони та Генеральний штаб продовжували впроваджувати реформи відповідно до стандартів НАТО, до війська надходили нові та модернізовані системи озброєння та військової техніки, вдосконалювалася уніформа й амуніція, підвищувався соціальний захист. На початку року морські піхотинці ВМС ЗС України взяли участь у міжнародних навчаннях «Platinum Eagle-2018» («Платиновий орел-2018») в Румунії. Вони відбувалися в ме­жах системи підготовки Ротаційних сил Чорноморського регіону. У складі багатонаціональної роти вояки вдосконалювали навички керування вогнем відділень та взводу, відпрацювали різні види тактичного маневрування, ознайомилися з різними видами стрілецької зброї ЗС США та Румунії, а також з тактико-технічними процедурами НАТО під час проведення занять із бойовою стрільбою.

Навчання з оборони морського узбережжя відбулися навесні поблизу адміністративного кордону із тимчасово окупованою територією АР Крим. Морська піхота разом з приданою артилерією вчилися протидіяти морському десанту умовного противника. Артилеристи цілили по кораблях, а морські піхотинці відбивали атаку морського десанту.

Батальйонні тактичні навчання з бойовою стрільбою та десантуванням окремого аеромобільного батальйону Десантно-штурмових військ відбулися на Житомирщині. Вони підсумували підготовку особового складу оперативного резерву першої черги, який протягом місяця практично відновлював свої навички під час навчальних зборів. Свої завдання резервісти відпрацьовували спільно з армійською авіацією Сухопутних військ та авіацією Повітряних Сил. Наприклад, під час десантно-штурмових дій особовий склад десантувався посадковим способом із вертольотів Мі-8, а також з військово-транспортних літаків АН-26. Деякі підрозділи здійснювали це за допомогою спеціального обладнання «Адаптер-М1». Показово, що після закінчення нав­чальних зборів чимало резервістів вирішили повернутися на військову службу.

«Північна фортеця-2018» — таку назву мали навчання, які відбулися у травні на Чернігівщині. Тут займалися резервісти бригади оперативного резерву другої черги. Після проведення одиночної підготовки, бойового злагодження та обкатування танками чоловіки відпрацьовували доти невідомі їм елементи: захоплювали зайняту бойовиками будівлю, відбивали атаку диверсійної групи противника та протидіяли нападу на блокпост.

У розпал літа відбулися міжви­дові двосторонні командно-штабні навчання з повітряними командуваннями «Південь» та «Схід», оперативними командуваннями «Південь» та «Захід», а також з управлінням кадрів Корпусу резерву. Вони проводилися у два етапи та охопили майже три чверті території України. Підрозділи здійснили марш з місць постійної дислокації на полігони, де розгорнулися та виконували практичну фазу.

Упродовж двох тижнів зведена рота морських піхотинців брала участь у багатонаціональних навчаннях у Грузії. Вони здійснили триденний вихід у повному спорядженні по гірському хребту Норіо. Спільно з підрозділами країн-членів та країн-партнерів Альянсу відпрацьовували дії у гірській місцевості.

Поблизу три тисячі військовослужбовців з 19 країн вчилися ра­зом протидіяти ворогу під час українсько-американських навчань «Sea Breeze-2018» («Морський вітерець-2018»). До маневрів, історія проведення яких становить понад два десятиліття, залучали близько 3 десятків кораблів, катерів і суден, 1 підводний човен та 25 літальних апаратів. Вони проводилися на території Одеської, Миколаївської та Херсонської областей, а також на морських полігонах північно-західної частини Чорного моря. «Sea Breeze-2018» збіглися в часі з важливими геополітичними подіями — самітом Україна-НАТО, який відбувся у Брюсселі, зустріччю лідерів США та Росії у Гельсінкі та чемпіонатом світу з футболу в Росії.

Родзинкою навчань «Sea Breeze-2018» став флагман 6-го флоту ВМС США Mount Whitney. До порту Одеси він зайшов вперше за всю історію навчань. На його борту перебували 88 офіцерів ВМС ЗС України. Вперше в історії маневрів українські військові моряки разом із партнерами з країн НАТО сформували спільну систему управління силами і засобами з єдиним міжнародним штабом керівництва, який здійснював управління силами морського, повітряного і наземного компонентів.

Наприкінці серпня в межах спільних командно-штабних навчань ВМС, інших військових формувань та правоохоронних органів «Шторм-2018» було проведено операцію з оборони морського узбережжя. Окремий артилерійський дивізіон здійснив вогневе ураження морських цілей артилерійськими системами Д-20. Інженерні підрозділи виконали завдання з облаштування протидесантних мінних загороджень та аерозольного маскування вогневих позицій, а морська авіація здійснила бомбометання.

Традиційними стали міжнарод­ні навчання «Rapid Trident-2018». Вони відбулися в Міжнародному центрі миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Цьогорічний захід став наймасштабнішим за останні роки. Адже, окрім підрозділів іноземних держав, у ньому взяли участь Національна гвардія, Державна прикордонна служба та Управління Державної охорони, а також військовослужбовці багатонаціональної литовсько-польсько-української бригади імені великого гетьмана Костянтина Острозького. Залучалися військо­ві підрозділи 10 країн-чле­нів та 4 країн-партнерів НАТО: України, США, Азербайджану, Бол­гарії, Великої Британії, Грузії, Данії, Канади, Лит­ви, Молдови, Німеччини, Руму­нії, Польщі, Ту­реччини.

Українські десантники з 95-ї окремої десантно-штурмової бригади взяли участь у міжнародних навчаннях «Saber Junction-2018» («Шабля єднання-2018»). Маневри проводило командуванням ЗС США в Європі спільно з 173-ю бригадною бойовою групою. Маневри тривали в навчальних центрах Графенвер і Хохенфельс, а також на авіабазі Рамштайн. Вони мали на меті оцінити готовність бригади до проведення загальновійськових операцій та підвищити рівень сумісності підрозділів країн НАТО та країн-партнерів. В одному з епізодів під час розвідувальних дій десантники з української роти «Фантом» захопили штаб розві­дувального батальйону 173-ї повітрянодесантної бригади США. Вони умовно полонили командира цього підрозділу та його офіцерів, захопили засоби зв’язку, зброю та штабні документи.

Стратегічні командно-штабні навчання з органами військового управління Збройних Сил України та іншими складовими сил оборони «Козацька воля-2018» відбулися під керівництвом начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України. Захід мав на меті перевірити спроможності органів військового управління під час оборонних стабілізаційних дій, планування та ведення контрнаступальної операції. Відпрацьовувалися питання організації та функціонування територіальної оборони держави.

Утім протягом поточного року Збройні Сили виконували чимало й інших важливих завдань, трансформуючись у військо нового європейського зразка.

Так, на параді до Дня Незалежності вперше пролунало нове військове привітання, що відповідає українським національним військовим традиціям. Схвальна реакція суспільства на його появу свідчить насамперед про небайдужість до того, які однострої мають наші військові, як вони забезпечені, підготовлені та які цінності сповідують.

Спеціальна робоча група Міністерства оборони наразі працює над створенням нового уніфікованого Статуту Збройних Сил України, повністю адаптованого до вимог НАТО. До її складу входять представники науково-дослідних інститутів, центрів та інших установ. Новий Статут має замінити чотири чинні дотепер і регулюватиме абсолютно всі питання, як це передбачають статути країн-членів НАТО. Він фактично уможливить розв’язання багатьох внутрішніх питань без звернення по дозвіл до законодавця — Верховної Ради.

Що це означає? Загальний фундаментальний Статут матиме, як і зведення чинних нині, статус закону. Він міститиме основні принципи, на яких базується діяльність будь-якої цивілізованої армії, і стане основою для опрацювання подальших інструкцій, положень та методик. В них чітко визначатиметься алгоритм дій військовослужбовця під час виконання різноманітних завдань повсякденної діяльності. Створення нового Статуту орієнтовно має завершитися наступного літа. Далі — слово за парламентом.

До речі, паралельно у військовому відомстві працюють і над зміною деяких елементів стройової підготовки, передбачених нині чинними Статутами. Зокрема над стройовим кроком українських військовослужбовців. На переконання Міністра оборони України Степана Полторака, «ми не повинні рівнятися на будь-які інші зразки, оскільки маємо достатньо власних військових традицій». За його словами, новий стройовий крок буде більш демократичним і легким, таким, який даватиме змогу не втрачати здоров’я військово­службовців при його виконанні.

Запровадити зміни планується й у церемонії звільнення з військової служби. Адже з почестями в запас чи відставку нині проводжають лише високих начальників. У підпорядкованих частинах загальноприйнятих правил досі не існує. Такі заходи проводяться вкрай рідко і залежать виключно від доброї волі командира. Нова ініціатива оборонного відомства передбачає впровадження церемонії звільнення з відповідним ритуалом військовослужбовців усіх категорій — від вищого офіцерського складу до контрактників.

Чималий резонанс досі викликає питання нового літочислення історії військових частин та відзначення військово-радянських свят. Нинішній рік став показовим у цьому сенсі, адже саме 100 років тому в Радянському Союзі почали з’являтися дати, які, попри їхню сумнівність, досі залишаються «історично обґрунтованими» і які, до того ж, вперто святкують окремі наші співгромадяни.

Річ у тому, що лише адміністративними методами впливу цю проблему вирішити неможливо. Проте поступова і планова робота триває. Формуляри військових частин переопрацьовують відповідно до історичних реалій, аби їхнє літочислення починалося із 1991 року — часу створення Збройних Сил України. Старі примірники передають в архіви або до музеїв. Те ж саме стосується і Бойових прапорів. Всі ці атрибути й надалі залишатимуться доступними для всіх охочих згадати історію, але дедалі більше бригад отримують сучасні атрибути.

Протягом минулих років цей процес значною мірою гальмувала стара нумерація військових частин. Сторічні номери та найменування ніби «за замовчуванням» повертали сучасне українське військо в нетрі давно віджилої радянщини. Їхня заміна запланована в три етапи. Адже цей процес тривалий і вимагає відповідного фінансового ресурсу. Насамперед нові номери отримають частини забезпечення, потім спеціальні, а за цим, і бойові. Відповідна робота вже розпочалася.

Крім того, наступного року в Міністерстві оборони планують серйозно зайнятися реформуванням системи військової освіти. За часи незалежності України її максимально адаптовано до цивільної. Практично вся законодавча база стала єдиною для підготовки як цивільних, так і військових фахівців. Зокрема значно підвищилися вимоги до науково-педагогічних працівників. Навіть таку, здавалося б, пересічну для майбутніх командирів тему, як «Взвод у наступі», має викладати кандидат наук, доцент, професор тощо. Та чи вплинуло це на якість підготовки кадрів? Вторгнення російських військ на Донбас показало, що елементарні знання — це справа практиків. Для їхнього викладання не потрібно бути науковцем і стратегом. Найкраще цю тему зможе розкрити той, хто лише вчора побував у окопах.

Загалом нині система військо­вої освіти побудована так, що близько 70% навчальної програми майбутній офіцер вивчає загальні дисципліни, передбачені вимогами для отримання цивільного диплому. Опанування військового фаху займає лише 30–40% відведеного часу. Не важко здогадатися, що така ситуація негативно впливає на якість підготовки військових фахівців первинної ланки.

Особливо це актуально з огляду на те, що донедавна і молодий офіцер-командир після закінчення військового вишу, і солдат-строковик на час призову на військову службу мали незначну різницю у віці. Нині у підпорядкуванні молодого лейтенанта можуть перебувати 30-50-річні чоловіки з чималим бойовим і життєвим досвідом. Тож цілком логічно, що у програмі підготовки майбутніх командирів має переважати саме опанування професійного фаху.

Ще одна проблема, яку Збройні Сили розв’язували цьогоріч і продовжуватимуть у 2019-му, — це комплектування маневрених частин і підрозділів Десантно-штурмових військ, Сил спеціальних операцій, морської піхоти тощо відповідною броньованою технікою. На жаль, попри велику кількість пропозицій, український оборонно-промисловий комплекс поки що не може задовольнити потреби в необхідних зразках. Тому наразі армія використовує нові бойові броньовані машини «Козак», «Козак-2М», «Варта», «Новатор» тощо. «Козак», наприклад, надходить переважно у Десантно-штурмові війська, «Варта» — у морську піхоту, «Новатор» — у Сили спеціальних операцій.

За конструктивною побудовою вони хоч і більш-менш однотипні, та все ж різняться. Проте Збройним Силам потрібна єдина модульна платформа. Це полегшить підготовку фахівців, обслуговування техніки, ремонт, постачання запасних частин тощо. Очевидно, що для розв’язання цієї проблеми підприємства оборонно-промислового комплексу мають знайти інвесторів, створити принаймні з півтора десятка необхідних зразків, провести їхнє випробування та запропонувати до виробництва. Аби Міністерство оборони могло вибрати з них найбільш оптимальний.

Арсенали, бази, склади... Мало не щороку ці військові об’єкти привертають до себе негативну увагу суспільства через потенційну небезпеку, що можуть становити. Після цьогорічної надзвичайної події поблизу Ічні стало зрозуміло, що далі відтерміновувати вирішення цієї проблеми неприпустимо. На жаль, вона має давню історію. Напевно, мало хто знає, що станом на 2014 рік більшість таких військових частин мали бути ліквідовані. Тому коштів на їхнє оснащення виділялося обмаль або їх не було взагалі. Кілька мільйонів гривень — таким донедавна був річний бюджет цих установ. І ще один цікавий момент: рішення про їхнє скорочення ухвалили, а ось про вивезення боєприпасів, подальше розміщення й охорону, на жаль, ні. Очевидно питання знову ж таки впиралось у фінанси.

Нині ситуація змінилася. Другий рік поспіль для забезпечення належної життєдіяльності цих об’єктів Міністерство оборони отримує близько 500 млн грн. Але й цей ресурс є недостатнім. За підрахунками фахівців, загалом для реалізації програми щодо убезпечення баз, арсеналів, складів необхідно 15,4 млрд грн. Утім попереднє хронічне недофінансування призвело до виникнення іншої проблеми: немає охочих займати такі відповідальні посади. Адже без достатніх коштів забезпечити надійну охорону нині дуже складно. Аби зрозуміти серйозність справи, варто навести лише одну цифру: загальний периметр арсеналів з боєприпасами становить понад 100 км.

Системно проблему можна вирішити лише одним способом — будівництвом заглиблених залізобетонних сховищ. Напередодні Міністерство оборони уклало контракти з підрядними організаціями і наразі відповідні роботи здійснюють на трьох найважливіших арсеналах. Нині там розосереджують боєприпаси та готують територію. Близько десятка сховищ, здатних витримати навантаження, еквівалентне вибуху тротилу масою 5 тонн на 1 кв. м, введуть в експлуатацію вже до кінця нинішнього року. Проектом передбачені також усі необхідні шляхи під’їзду, проходи, обладнання периметра тощо.

Започаткована справа вкрай важлива. Адже військові частини й надалі залишаються об’єктом для здійснення диверсій. Про це свідчать останні випадки, коли військовослужбовці виявляли, захоплювали або знищували безпілотні літальні апарати. Так, через певний час після сумнозвісної надзвичайної події поблизу Ічні тамтешні склади вкотре стали ціллю ворога. На технічній території один з військовослужбовців виявив квадрокоптер Fantom. Заблокувавши дрон, він позбавив його можливості злетіти. Безпілотний літальний апарат відразу передали до Служби безпеки України. Схожі випадки останнім часом трапляються дедалі частіше. Війна, як бачимо, дає про себе знати й на мирній території.

Нові виклики спонукають відповідно планувати й бюджет військового відомства. Час не стоїть на місці: спливають терміни експлуатації техніки, вичерпуються запаси боєприпасів, дорожчають комунальні послуги, з’являється необхідність підвищувати рівень грошового забезпечення... 40 тисяч військовослужбовців нині перебувають у важких умовах. В окопах на передовій вони втрачають своє здоров’я, а деякі — й життя.

Започаткована справа вкрай важлива. Адже військові частини й надалі залишаються об’єктом для здійснення диверсій. Про це свідчать останні випадки, коли військовослужбовці виявляли, захоплювали або знищували безпілотні літальні апарати. Так, через певний час після сумнозвісної надзвичайної події поблизу Ічні тамтешні склади вкотре стали ціллю ворога. На технічній території один з військовослужбовців виявив квадрокоптер Fantom. Заблокувавши дрон, він позбавив його можливості злетіти. Безпілотний літальний апарат відразу передали до Служби безпеки України. Схожі випадки останнім часом трапляються дедалі частіше. Війна, як бачимо, дає про себе знати й на мирній території.

Нові виклики спонукають відповідно планувати й бюджет військового відомства. Час не стоїть на місці: спливають терміни експлуатації техніки, вичерпуються запаси боєприпасів, дорожчають комунальні послуги, з’являється необхідність підвищувати рівень грошового забезпечення... 40 тисяч військовослужбовців нині перебувають у важких умовах. В окопах на передовій вони втрачають своє здоров’я, а деякі — й життя.

Тому очевидно, що Збройні Сили мають залишатися одним із головних пріоритетів і наступного року. Хочеться вірити, що держава й надалі гідно дбатиме про своїх захисників. А військо й надалі трансформуватиметься, набуваючи сучасних європейських обрисів, аби бути гідним своєї держави і народу.

Сергій Басараб, «Військо України»