Історії Нескорених. Олександр Зозуляк

03 жовтня 2018, 14:46 | ID: 44014
Історії Нескорених. Олександр Зозуляк Історії Нескорених. Олександр Зозуляк Історії Нескорених. Олександр Зозуляк Історії Нескорених. Олександр Зозуляк

20 жовтня цього року в австралійському Сіднеї стартують чергові INVICTUS GAMES—2018.

Цього разу в міжнародних змаганнях, започаткованих Принцом Сасекським Гаррі 2014 року, вдруге візьмуть участь українські захисники, які зазнали поранень у зоні бойових дій на Донбасі, боронячи Україну від російської агресії. 15 найсміливіших, вольових та мужніх українських героїв продемонструють на весь світ свою незламність і силу духу нашого народу. Хлопці готові повторити досягнення своїх побратимів на іграх в Торонто-2017 й продовжити «золоту славу» Олега Зімнікова, Василя Пашкевича, Олександра Писаренка, Павла Будаєвського та інших сильних духом українців. Наші учасники австралійських баталій твердо переконані: синьо-жовтий прапор неодноразово майорітиме над Сіднеєм! Тож упродовж семи днів наприкінці жовтня українська національна команда захищатиме честь країни в шести видах спорту. І доводитиме, що українці — дійсно нація незламних!

ВИЖИВ ПІД ДЕБАЛЬЦЕВИМ

До війни Олександр був приватним підприємцем, а коли у країну вдерлися російські окупанти, — він без жодних вагань пішов обороняти Батьківщину. Старший лейтенант Зозуляк проходив службу в складі 128-ї окремої гірсько-піхотної (з цього року — гірсько-штурмової) бригади. Командиром взводу управління мінометної батареї пройшов кілька гарячих точок на Донбасі. Воював під Золотим, Попасною, Луганським, Санжарівкою, а кінцевим випробуванням для Олександра стали бої за Дебальцеве...

Посилені наступи окупантів на українські позиції тривали кілька днів. Підступні ворожі обстріли з артилерії, танків та зенітних установок відбувалися майже щоденно. Один з боїв, який назавжди залишився в пам’яті офіцера, відбувся 25 січня 2015 року між населеними пунктами Троїцьке і Дебальцеве, коли в атаку на український пост посунули російські танки, за ними — піхота. Сили ворога переважали. Почався запеклий бій. Втрати були з обох сторін. Раптом до позиції, немов оскаженілий звір, помчав ворожий танк. Зозуляк кинувся до окопу та відкрив вогонь по бронемашині. Однак танк не був пошкоджений і проїхався по Олександру, зрівнявши траншею із замерзлою землею. 37-річний чоловік бачив, як гусениця вдавлює в землю його кінцівки — ліві руку і ногу. Згодом танк розвернувся й ще раз проїхався по українському захиснику. Втім чоловік був при свідомості. Переборовши біль, Олександр зрозумів, що живий...

— Все відбулося несподівано, за одну мить. За декілька секунд до того на моїх очах троє наших бійців, які поспішали нам на допомогу, на жаль, загинули в бою... — морщить чоло Олександр Зозуляк. — Ворожі танки сунули з усіх боків, одна з бойових машин окупантів мчала на мене на повній швидкості. Варіантів врятуватися було вкрай мало. Побігти впе­ред — розстріляють бойовики, залишитися в полі на відкритій місцевості — потрапити в руки ворожій піхоті. Чесно кажучи, в полон не хотілося. Єдиний варіант — стрибнути у невеличкий рів поблизу окопу. Це й урятувало мені життя.

Український воїн лежав на морозі більше години, скалічений і безпомічний. Проте окупанти його не помітили. Згодом ворог відступив, адже на допомогу нашим хлопцям підійшла бронетехніка. Після відбитої атаки Олександра знайшли наші танкісти. Хлопці довго дивувалися «знахідці», проте раділи, що Зозуляк живий. Діагноз виявився зовсім невтішним: поламані ребра, таз, нога, порване гусеницею тіло, розтрощену руку лікарі одразу ампутували. Далі — довга реабілітація у військових госпіталях. Перше протезування робили в Україні, а наступне — вже у Німеччині. Сьогодні цей сильний і незламний борець за волю України та власне життя представлятиме нашу державу на «Іграх нескорених» у Сіднеї. Попри протез, Олександр Зозуляк уміло стріляє з лука та вправно крутить педалі велосипеда. Весною цього року на відбірних національних «іграх нескорених», що відбулися в Києві, він виборов золото з велоспорту, показавши найкращий результат.

— Спорт для мене — це стиль життя, — зізнається герой. — Нині перебуваю навіть у кращій фізичній формі, ніж до поранення. Постійно рухаюсь, розвиваюсь і вдосконалююсь. Заняття спортом і фізкультура допомагають відновити функції тіла. Живу повноцінним життям.

...І справді, внутрішня незламність офіцера виявилася сильнішою за покалічене війною тіло. Зараз Олександр Зозуляк працює в Департаменті протидії нарко­злочинності Національної поліції України.

Олег Сушинський, Дарія Маркевич, «Військо України».