Імітатори війни як новий вид вишколів

19 січня 2018, 17:11 | ID: 37263
Імітатори війни як новий вид вишколів Імітатори війни як новий вид вишколів Імітатори війни як новий вид вишколів Імітатори війни як новий вид вишколів Імітатори війни як новий вид вишколів

Україна долучається до еволюції в галузі розвитку технологій імітаційного моделювання збройних конфліктів

Наша держава нарощує співпрацю зі своїми партнерами в темі розбудови сучасної моделі підготовки військ. Це надзвичайно ресурсовитратна річ. Тому до масштабного впровадження високотехнологічних методик і розвитку відповідної інфраструктури Україна приступає тільки зараз — саме тоді, коли національна економіка й допомога міжнародних донорів досягли сприятливого для цього стану.

Вишкіл командної ланки, зокрема для вищих штабів, і далі є актуальним завданням усієї системи фахової підготовки, особливо в сенсі опанування найефективнішими техніками й прийомами оперативного мистецтва, формування стратегічного бачення ситуації. Поява сучасної професійної армії неможлива без інноваційних підходів до фундаментальних речей в оборонному будівництві. Ми бачимо, який потужний фінансово-консультативний ресурс заходить у тему розвитку полігонів і загалом навчальної бази ЗС України.

2017-й, вочевидь, є проривним роком із погляду кардинального технологічного переоснащення мережі осередків підготовки війська. І напевно, відкриття на терені Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного найпотужнішого в Східній Європі (площею 3,5 тис. кв.м.) Центру імітаційного моделювання є прикладом саме такого поступу. Ця подія доволі знаково відбулася під час українсько-американських КШН Rapid Trident-2017. Саме США допомогли центру обладнанням на суму $22 млн. Його призначення — підготовка підрозділів, штабів, органів управління ЗС України й закордонних партнерів, що сприятиме наближенню до стандартів НАТО.

Уже є перші відгуки щодо згаданого центру від наших партнерів. Так, стратегічний радник від США, генерал Джон Абізейд високо оцінює підготовку українських військових, позитивні зміни в інфраструктурі, технічному забезпеченні та професіоналізмі бійців. Приємними враженнями поділився й міністр національної оборони Канади Харджит Сейджжан, який недавно побував у центрі моделювання бойових дій під Львовом.

Зауважимо: Центр імітаційного моделювання готуватиме штаби рівня батальйон-бригада (механізовані, танкові, частини ВДВ, військові формування інших силових структур). Тутешній вишкіл базується на командно-штабних комп’ютерних навчаннях на основі моделювання бойових дій, яке забезпечують сучасні інформаційні технології. Тут формується осередок упровадження в підготовку військ систем конструктивного, віртуального, інструментального моделювання та військових комп’ютерних ігор. Крім генерування різних тактичних ситуацій тут можна відпрацювати також практичні дії в системі MILES (Multiple Integrated Laser Engagement System), бригадний комплект якої закуплено в межах технічної допомоги від США. Це дає змогу імітувати бій за участю бойової техніки. Зокрема, саме для цього призначені електронні тренажери-симулятори БМП, БТР і танків, здатні відтворювати навіть дорожню тряску, звуки руху чи пострілів.

Військово-урбаністичні полігони

Користь і сенс застосування таких технологій у підготовці військ очевидні. Лідером у галузі імітації збройних конфліктів є США, де розроблено низку навчальних програмних продуктів. Програма «Янус» дебютувала наприкінці 1970-х. Її застосували в плануванні бойових дій у Панамі, на Середньому Сході, в Сомалі, Боснії. Потім з’явилися Об’єднана конфліктна модель і Об’єднаний тактичний імітатор. 17 років тому побачила світ система JCATS (Joint Conflict and Tactical Simulation) як репетитор і конструктор майбутніх бойових операцій у Косові та низці навчань. Відтоді в США діє інтегрована мережа з 30 тренувальних центрів підготовки операцій у реальних умовах. 10 років тому до системи під єдналася і Австралія через спільний комплексний навчальний центр. Саме відповідні американські практики є основою для розвою й української моделі мережі центрів імітації бойових дій. Моделювання воєнних сценаріїв нині використовують практично всі країни НАТО. Як і агресор, із яким бореться Україна.

Новий тренд в еволюції технології імітування війни — створення спеціальних навчальних міст і програмних продуктів, де театром воєнних дій є міські квартали. Дедалі більше з’являється центрів бойової підготовки, де розігрують варіації мобільних операцій в урбаністичному середовищі. Зокрема, французький Центр імітаційного моделювання для навчання, тренування й експериментів (CSFEE). Нашим військовим варто врахувати й те, що в РФ створено навчальний центр ведення бойових дій у міських умовах (50 будинків на трьох вулицях) на полігоні Прудбой (Волгоградська область). Нещодавно там показово «обкатали» нову тактику, здобуту під час конфлікту в Сирії. Такі центри є в Ізраїлі, США, Литві. Україна має розвивати й цю тематику, вона має принаймні досвід оборони ДАПу, який варто систематизувати й використати в програмних продуктах із підготовки військ. Дехто пропонує облаштувати військово-урбаністичні полігони на терені закинутих заводів чи безнадійних довгобудів на кшталт міста-привида Орбіта на Черкащині. Можливо, так буде дешевше.

Імітаційні центри як одна мережа

«Нині Збройні сили формують систему імітаційного моделювання бойових дій, — зауважує очільник Центру імітаційного моделювання бойових дій НУОУ Віктор Бобильов. — Оборонне відомство має такі центри в ХУПС, Національній академії Сухопутних військ, у нашому закладі, центрі миротворчості та безпеки, створюється такий центр для ССпО в Одесі. Його фахівці недавно відбули в нас початковий курс навчання, а тепер проходять поглиблену підготовку. Із об’єднанням імітаційних центрів у єдину мережу система стане повноформатною. Ідея ця живе ще з 2003 року. Для її втілення доцільно розробити й ухвалити документ — дорожню карту розвитку. Адже є певні особливості утримання таких центрів. Наприклад, оновлення комп’ютерного парку повинно не відставати від появи нових програмних засобів — основи технології імітаційного моделювання бою».

Дуже важливо, що ця технологія дає величезну економію. Не треба використовувати боєприпаси, паливо, годувати солдат, розгортати наметові містечка. Наприклад, щороку у ФРН проводили навчання з передислокацією частин зі США й інших держав НАТО. Для американців вони коштували $50—$60 млн кожне. Коли ж там перейшли на систему імітаційного моделювання, такі витрати зменшилися вдесятеро!

«У військової людини перед тим, як іти у вир повноцінної війни чи виконувати серйозне завдання, повинна скластися так звана ментальна модель майбутніх дій. Технологія імітаційного моделювання якнайкраще підходить для такої роботи, — каже Віктор Бобильов. — Свого часу серед низки спецпрограм, наданих американськими партнерами, ми обрали JCATS, бо вона найточніше генерує реальні бойові дії видів і родів військ, які є в нас. І максимально наближає навчання в електронному полі бою до того, що буває насправді. Використовуємо віртуальні війська з технікою, боєприпасами, харчами, медзасобами. А в базі даних закладено все про солдата: зріст, вага, оснащення, фізичний стан. Тобто, як у «Лего», тут можна набирати з різних елементів будь-які штатні структури. Конструктивний тренажер розраховано на підготовку органів військового управління — командирів і їхніх штабів — до рівня армійського корпусу. Також він незамінний у розподілених навчаннях на кшталт Saber Guardian. JCATS видає величезну кількість інформації — 43 звіти про дії ваших військ: втрати, розхід боєприпасів, палива, хід ведення розвідки тощо. Ці дані оновлюються в динаміці, що дає змогу об’єктивно оцінити, наприклад, ефективність наказу штабу на ведення бойових дій, а також способи й методи управління боєм.

Система хороша тим, що створює ментальну модель різних варіацій дій у конкретному місці, які командир відпрацьовує в безпечній атмосфері, а не під свист куль і снарядів. Зрозуміло, життя вимагатиме імпровізації. Однак пройшовши напружений тренінг на спеціальних програмних комплексах, офіцеру буде простіше знайти оптимальні рішення в динамічно змінній оперативно-тактичній ситуації. Принаймні, виконуючи свої перші завдання, чи в незнайомій місцині він не почуватиметься безпорадним. Американці перед тим, як відправити бригаду воювати в Афганістан чи Ірак, організовували їй контрольний курс навчання на засобах імітаційного моделювання. Якщо командир і його штаб діставали оцінку не нижче ніж «добре», то підрозділ їхав на полігон. І тільки після злагодження вирушав виконувати бойові завдання.

Віктор Бобильов бачить перспективу в розвитку мобільної складової моделювання бойових дій. Такі групи з належним устаткуванням можуть проводити навчання в районі постійної дислокації бригад. Це допоможе підняти базовий вишкіл, мозкову моторику, сприятиме економії ресурсів.

Геннадій Карпюк, для «Тиждень.ua»