Бійці підполковника Сергія Собко вели бої за Савур-Могилу, Дебальцеве та його околиці

24 лютого 2017, 15:00 | ID: 27746

Герой України підполковник Собко розпочавши військову кар’єру, неодноразово навчався за кордоном — США, Німеччина, Норвегія. Брав участь у миротворчій місії у Косово. Усе життя наполегливо вчився воювати, але ніколи не думав що доведеться застосовувати зброю на рідній землі...

Рішучий та вольовий, надихав підлеглих прикладом та завжди демонстрував жагу до перемоги — так говорять про свого командира солдати легендарної новоград-волинської 30-ї бригади. Саме за ці якості у березні 2015-го Президент України нагородив підполковника Сергія Собка орденом «Золота Зірка».

До слова, престижну державну нагороду звання Герой України отримують за здійснення геройського вчинка чи трудового досягнення. Разом із присвоєнням звання вручається орден «Золота Зірка» або орден Держави.

А ось сам Собко наполягає, що ця відзнака належить всім військовослужбовцям: «Мені хотілось б, щоб такі нагороди отримали мій особовий склад, а не я. Дуже багато хлопців, які заслуговують на них».

В 30-ту окрему механізовану бригаду він потрапив одразу після випуску Одеського інституту сухопутних військ. І став командиром взводу гранатометників. «Я прийшов туди у 2005 році, і з того ж часу бригада стала експериментальною. Вона була єдиною у Сухопутних військах, яка комплектувалася виключно контрактниками. Тому вже підготовка особового складу та відбір людей здійснювалися на більш вищому рівні, порівнянні з іншими частинами, — говорить Собко. — А безпосередньо перед тим, як Росія напала на нашу країну, мій батальйон був підготовлений дуже добре».

Розпочавши військову кар’єру, Сергій неодноразово навчався закордоном. Брав участь у миротворчій місії у Косово. «Звичайно, готувався с першого курсу захищати свою країну. Та сподівався, що цього не доведеться робити. А особливо це робити від нашого сусіда — Російської Федерації, — згадує офіцер. — Справжні бойові дії для мене розпочалися у липні 2014-го. Ми входили до складу рейду. Завдання надважке — разом із десантниками 95-ї бригади якнайшвидше захопити стратегічну висоту Савур-Могилу. Навколо нас був один противник. Ізоляція. Розуміння, що у випадку отримання поранення чи доставити боєприпаси або вивезти пораненого, буде практично неможливо. У нас був шлях тільки вперед».

Курган підноситься над степовими територіями, а це дає можливість контролювати велику ділянку кордону України з Росією. То ж цей об’єкт надзвичайно важливий.

Аби вийти на ділянку фронту біля Савур-Могили військовикам довелося подолати сотні кілометрів у тилу ворога, взяти під контроль не один населений пункт і відбити не один напад із засідки. Проте найбільш гаряче було на самому кургані.

Як згадують бійці 30-ї бригади, артилерія працювала і не змовкала, а «гради» постійно летіли з російської сторони.

Давши відсіч супротивнику, воїни продовжили рейд. Попереду були сотні кілометрів захопленої території. Українські громадяни з нетерпінням чекали на своїх рятівників. Це було наприкінці липня 2014 року.

Бійці підполковника Собка продовжували звільняти наші населені пункти, які намагався загарбати російський окупант. Батальйон вів бої за Дебальцеве та його околиці. Побували піхотинці й під донецьким аеропортом.

Найпотужніша сила на війні артилерія. Один залп або снаряд здатен здолати чимало проблем. Проте без цариці полів усе ж нікуди. Піхота у всіх світових конфліктах відігравала провідну роль. Адже тільки вона може повністю зачистити звільненні території.

Після АТО герой України Сергій Собко має намір здобути академічну освіту і продовжити службу. Крім «Золотої Зірки» у нього є ще з десяток інших нагород. Так за словами офіцера, цим він завдячує своїм підлеглим: «Я щасливий, що маю честь служити разом з такими людьми у 30-й бригаді».

Сергій Жуковський