Аналіз бойових дій на сході України в ході зимової кампанії 2014–2015 років

23 грудня 2015, 16:30 | ID: 16785 | Переглядів: 13907

Генеральний штаб Збройних Сил України

ВСТУП

В ході зимової кампанії 2014–2015 років застосування військових частин і підрозділів в районі проведення АТО базувалося, передусім, на Мінських домовленостях, укладених 19 вересня 2014 року.

Безумовно дотримуючись їх положень, Збройні Сили, інші військові формування та правоохоронні органи України здійснили планове відведення артилерійських систем калібру більше 100 мм на визначені відстані.

У цей період основні зусилля українського командування були зосереджені на:

  • удосконаленні системи управління створеними угрупованнями військ;
  • фортифікаційному обладнанні оборонних рубежів і позицій вздовж лінії розмежування;
  • здійсненні планової ротації підрозділів та відновленні їх боєздатності;
  • ремонті озброєння та військової техніки.

Незважаючи на низку спірних питань щодо проведення на місцевості лінії розмежування сторін, активні наступальні дії штабом АТО не планувалися та не проводилися.

Водночас, незаконні збройні формування «ДНР» та «ЛНР» за всебічної підтримки з боку Російської Федерації ставили собі за мету продовження війни і загарбання нових територій (щонайменше — до адміністративних кордонів Донецької та Луганської областей).

Чимало важливих об’єктів інфраструктури (ТЕЦ, ГРЕС, залізничні та автомобільні вузли), а також великі промислові підприємства знаходилися на території під контролем сил АТО.

Крім того, запланований наступ бойовиків та захоплення ними нових територій повинні були стати фактором тиску на українську владу під час чергових раундів переговорів у Мінську.

Розуміючи, що озброєні, але слабо керовані загони бойовиків не зможуть реалізувати такі амбіції, російські куратори доклали чималих зусиль для їх об’єднання під єдиним керівництвом та створення структур, подібних на військові.

Результатом цієї роботи російських офіцерів та генералів стало створення так званих «збройних сил «народних республік» у складі двох так званих «армійських корпусів (АК)». Бандформування «ДНР» отримало офіційну назву 1-го АК; «ЛНР» — 2-го АК. Ці «корпуси» увійшли до складу 12-го командування резерву Південного військового округу ЗС РФ.

Управління «армійськими корпусами» та переважною більшістю «бригад» здійснювалося і донині здійснюється кадровими офіцерами та генералами російської армії на ротаційній основі.

Створивши щось на кшталт військових підрозділів, доукомплектувавши їх російськими найманцями з кримінальним минулим, забезпечивши озброєнням та військовою технікою, з початком зими противник активізував обстріли позицій українських військ, намагаючись знайти слабкі місця в їх обороні. Найбільша активність противника спостерігалася в таких районах:

  • Щастя — Трьохізбенка;
  • Дебальцеве;
  • Донецьк;
  • Маріуполь.

У цьому документі, підготовленому Генеральним штабом Збройних Сил України, висвітлені усі основні події, які відбувалися протягом грудня 2014—лютого 2015 років, та наведений короткий аналіз умов і наслідків проведення найбільш важливих операцій сил і засобів АТО: з деблокування підрозділів 81-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ в Донецькому аеропорту та виведення військ сектору С з-під ударів противника в районі м. Дебальцеве.

Більш докладний аналіз цих операцій з коментарями безпосередніх учасників подій найближчим часом буде опубліковано на сайті Міністерства оборони України.

РОЗВИТОК ПОДІЙ

Перший етап (грудень 2014 — середина січня 2015 рр.).

Протягом грудня 2014—січня 2015 рр. сили АТО продовжували реалізацію мирного плану двостороннього припинення вогню в режимі «Тиша».

Військові частини і підрозділи виконували завдання на більш, ніж 90 блокпостах, 140 опорних пунктах та 1 батальйонному районі оборони, охороняли і обороняли 3 аеродроми («Донецьк», «Краматорськ», «Маріуполь»), 2 бази зберігання озброєння і військової техніки у м. Артемівськ та позицію радіолокаційної роти «Катер» поблизу м. Авдіївка.

Їх основні зусилля зосереджувалися на стабілізації обстановки на підконтрольних територіях, здійсненні перегрупування сил і засобів угруповання АТО, поповненні запасів боєприпасів та інших матеріальних засобів, відновленні боєздатності військ у визначених районах, удосконаленні інженерного обладнання базових таборів, блокпостів та опорних пунктів.

Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України на початку січня 2015 р. для руху через лінію розмежування було створено 7 транспортних коридорів:

№ 1 Луганськ — Станиця Луганська — Широкий (сектор А);

№ 2 Луганськ — Щастя — Новоайдар (сектор А);

№ 3 Фащівка — Дебальцеве — Артемівськ (сектор С);

№ 4 Горлівка — Артемівськ (сектор С);

№ 5 Донецьк — Курахове (сектор Б);

№ 6 Донецьк — Маріуполь (через Волноваху) (сектори Б та М);

№ 7 Новоазовськ — Красноармійськ — Талаківка — Маріуполь (сектор М).

Незважаючи на оголошення повного припинення вогню з 10.00 9 грудня 2014 року незаконні збройні формування за підтримки регулярних підрозділів ЗС РФ продовжували шукати шляхи зриву мирного процесу, не припиняючи провокації та регулярні обстріли позицій сил АТО та населених пунктів. З 9 грудня 2014 до 15 січня 2015 р. по українських військах з боку бойовиків було здійснено щонайменше 1052 обстріли.

В цілому, у період з 18.00 5 вересня 2014 року по 05.00 15 січня 2015 року незаконні збройні формування обстріляли українські війська щонайменше 21250 разів.

Найбільша кількість обстрілів базових таборів, опорних пунктів та блокпостів сил АТО відзначалася поблизу населених пунктів:

Сектор А: Щастя, Кримське, Кряківка, Сокільники, Трьохізбенка, Станиця Луганська, Новотошківське, Валуйське, Нижнє, Верхня Вільхова;

Сектор С: курган Гостра Могила, Майорськ, Нікішине, Ольховатка, Орлово-Іванівка, Рідкодуб, Чорнухине, Шуми, Кам’янка, Міус, Ленінське, Малоорлівка, Золоте, Попасна, Троїцьке;

Сектор Б: Авдіївка, Гранітне, Кам’янка, Красногорівка, Мар’їнка, Новокалинове, Опитне, Орлівка, Піски, Тоненьке, аеропорт «Донецьк», Богданівка;

Сектор М: Миколаївка, Черненко, Чермалик, Орловське, Гнутове.

Втрати сил АТО після оголошення режиму припинення вогню склали:

безповоротні — 220 військовослужбовців:

  • Збройні Сили — 177;
  • МВС — 17;
  • Національна гвардія — 14;
  • Державна прикордонна служба — 7;
  • ДСНС — 5.

санітарні — 1067 військовослужбовців:

  • Збройні Сили — 891;
  • МВС — 57;
  • Національна гвардія — 99;
  • Державна прикордонна служба — 16;
  • ДСНС — 4.

Хитке припинення вогню також використовувалося Російською Федерацією для розхитування ситуації на території України поза зоною АТО.

Основні зусилля Росії зосереджувалися і продовжують зосереджуватися на створенні та підтриманні на території України «п’ятої колони» — різноманітних політичних сил, рухів та громадських організацій, які орієнтуються на Росію та підтримують її агресивну імперську політику.

Росія у будь-який спосіб намагалася залякати населення, звинуватити українську владу у неспроможності підтримати порядок в державі. З цією метою були вчинені терористичні та диверсійні акти на цивільних об’єктах у Харкові, Одесі, Маріуполі. Російські спецслужби були безпосередніми виконавцями найбільш масштабних та технічно складних терактів, у решті — виступали спонсорами та організаторами.

Підтвердженням висококваліфікованої роботи військових професіоналів було синхронне виведення з ладу 23 грудня залізничного мосту в Маріуполі та 24 грудня залізничної колії в Одесі.

Пріоритетного характеру у досягненні цілей набули дії російських диверсійно-розвідувальних груп. Було зафіксовано проникнення та дії близько 80 диверсійно-розвідувальних груп противника.

Користуючись припиненням вогню, російська сторона значно збільшила кількість сучасних безпілотних літальних апаратів, які цілодобово вели розвідку позицій наших військ.

Також, було активізовано приховане постачання зброї, у тому числі під виглядом так званих «гуманітарних конвоїв», всебічне забезпечення та підготовка незаконних збройних формувань, зокрема на території Російської Федерації.

Щодоби через неконтрольовані Україною пункти пропуску на тимчасово окуповані території заходило понад 40 вантажних автомобілів з боєприпасами, матеріально-технічними засобами та особовим складом, а також озброєння і військова техніка.

В середині січня противник значно збільшив кількість обстрілів сил АТО з метою їх витіснення з займаних позицій. Найбільш інтенсивні обстріли здійснювались на Дебальцевському та Донецькому напрямках.

Тоді ж Російська Федерація розпочала активну підготовку до чергового раунду переговорів у Мінську. Їй були необхідні гучні перемоги над силами АТО для тиску на Президента України, підтримання нестабільності в Україні через постійні заходи інформаційно-психологічного впливу.

Другий етап (друга половина січня)

Цей період позначився запеклими боями в районі Донецького аеропорту. Протягом 242 діб «українські кіборги» здійснювали оборону летовища. Донецький аеропорт став символом мужності і героїзму наших бійців. Для сепаратистів він також мав принципове значення. Не випадково для його звільнення російсько-терористичні війська залучали елітні підрозділи спеціального призначення ГРУ та ФСБ.

Після звільнення аеропорту від сепаратистів в травні 2014 року у наших підрозділів, які забезпечували його утримання та контроль, не було тактичної і вогневої взаємодії з силами і засобами АТО. Підрозділи виконували завдання, залишаючись фактично в оточенні. Але якби українські війська були відведені, Донецький аеропорт міг стати перевалочною базою для Російської Федерації для постачання до району конфлікту зброї, боєприпасів та бойової техніки повітряним шляхом. Відтак, було б непотрібно перетинати сухопутну ділянку кордону, виправдовуючись, що здійснюється постачання гуманітарної допомоги.

Крім того, у разі відходу сил АТО від аеропорту, то з’явилася б загроза захоплення Авдіївки. Після втрати Авдіївки та місцевого коксохімічного комбінату Маріуполь фактично перетворився б на місто безробітних. Це створило б у місті сильну соціальну напругу.

Саме тому контроль над аеропортами Донецька, Краматорська і Луганська був одним із основних завдань на початку проведення АТО.

Починаючи з вересня 2014 року, специфіка оборони аеропорту полягала в тому, що він був передовою позицією наших військ на Донецькому напрямку, і його утримання не давало можливості противнику вийти на оперативний простір. Саме це пояснює чисельні спроби сепаратистів за підтримки спецпідрозділів ЗС РФ будь-якою ціною захопити аеропорт. Навіть зараз, у грудні 2015 р., найбільша кількість ворожих обстрілів позицій наших військ відбувається саме в районі аеропорту.

Не слід розглядати оборону Донецького аеропорту, як оборону лише будівель терміналів та диспетчерської вежі. Оборона летовища здійснювалася як оборона стратегічного об’єкту, територія якого разом з об’єктами інфраструктури становить десятки гектарів. Для оптимізації становища силам АТО було необхідно взяти під повний контроль Авдіївку, Піски, Опитне, Водяне, зайняти панівні висоти та забезпечити надійне прикриття усього Донецького напрямку.

Інфраструктура аеропорту, його технічні приміщення та комунікації являли собою опорний пункт. Розширити контроль над територіями навколо аеропорту і побудувати фортифікаційні споруди у сил АТО не було можливості. Донецький аеропорт розташований практично у межах міста, і на сході межує з житловими кварталами, де була зосереджена жива сила та техніка бойовиків. Саме звідти вони робили вилазки під час спроби захоплення аеропорту, і туди ж ховалися, отримавши відсіч.

Для розширення контрольованих територій силам АТО було необхідно наносити по бойовиках вогневе ураження, що могло призвести до значних втрат серед мирного населення. Крім того, для проведення таких дій було необхідно мати резерви, яких на той час в українського командування не було.

Під час захисту аеропорту наші підрозділи у якості оборонних позицій використовували термінали, технічні приміщення та комунікації. Копати протитанкові рови в землі, яка складається з будівельного сміття, під постійним вогнем бойовиків не було можливості.

Заборона на відкриття вогню дозволила сепаратистам впритул наблизитися до аеропорту, встановити додаткові блокпости, удосконалити існуючі укріплення. При цьому бойовики будували свої укріплення на околицях житлових кварталів, прикриваючись місцевим населенням.

У другій половині січня противник перейшов до реалізації плану розширення контрольованих територій. Цей план передбачав проведення наступальних дій одночасно на трьох напрямках:

  • Щастя — Трьохізбенка;
  • Дебальцеве;
  • Маріуполь.

Тепер очевидно, що напрямком головного удару був визначений Дебальцевський напрямок.

З метою введення наших військ в оману щодо напрямку головного удару, 15 січня противник розпочав активні бойові дії для захоплення Донецького аеропорту, що мали на меті:

  • примусити керівництво АТО перекинути до сектору Б сил і засобів з інших напрямків;
  • скувати наші війська та наростити склад власних угруповань на напрямку головного удару — Дебальцевському.

Штурм Донецького аеропорту розпочався з масованих артилерійських та ракетних обстрілів по новому терміналу. Використовуючи результати вогневого ураження, противник перейшов у наступ та зміг заблокувати підрозділи 81-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ, які перебували у новому терміналі, та захопити частину території аеропорту.

З 18 січня українське командування розпочало операцію з деблокування оточених захисників аеропорту та недопущення захоплення нового терміналу бойовиками.

Для виконання цього завдання залучалися:

  • 1-й аеромобільно-десантний батальйон та 13-й окремий аеромобільний батальйон 95-ї окремої аеромобільної бригади;
  • 1-й та 2-й аеромобільно-десантні батальйони 79-ї окремої аеромобільної бригади;
  • 90-й окремий аеромобільно-десантний батальйон 81-ї окремої аеромобільної бригади;
  • 3-й парашутно-десантний батальйон 25-ї окремої повітряно-десантної бригади;
  • 1-а батальйонна тактична група 30-ї окремої механізованої бригади;
  • 2-й механізований батальйон 93-ї окремої механізованої бригади;
  • 1-а танкова рота та танковий взвод 2-го окремого танкового батальйону 1-ї окремої танкової бригади;
  • 3-й танковий батальйон 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ;
  • 1-а батарея 1-го гаубичного самохідного артилерійського дивізіону та 2-а батарея 3-го реактивного артилерійського дивізіону 93-ї окремої механізованої бригади;
  • 11-а батарея 3-го самохідного артилерійського дивізіону 26-ї артилерійської бригади;
  • 1-й гаубичний артилерійський дивізіон без 3-ї гаубичної артилерійської батареї 55-ї окремої артилерійської бригади;
  • 191-й артилерійський дивізіон без 3-ї самохідної артилерійської батареї 43-ї окремої артилерійської бригади;
  • реактивна батарея 15-го реактивного полку;
  • зведена реактивна батарея 107-го реактивного полку.

На семи аеродромах було зосереджено 18 вертольотів армійської авіації та 8 літаків штурмової та бомбардувальної авіації. Але через погані погодні умови (густий туман, видимість менше 100 метрів) застосовувати авіацію не було можливості.

О 06.55 18 січня за сигналом «Марс-7575» в секторі Б розпочалася артилерійська підготовка сил АТО по розвіданих об’єктах противника із залученням артилерії сектору Б, у тому числі артилерії 28-ї та 72-ї окремих механізованих бригад.

Для сковування противника та унеможливлення перекидання ним загонів з інших напрямків в секторі С підрозділи 57-ї окремої мотопіхотної бригади перебували в готовності до проведення пошуково-ударних дій на північ від Горлівки (поблизу Гольмівського, Зайцевого та Майорська).

Операція з деблокування підрозділів 81-ї окремої аеромобільної бригади розпочалася діями 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади з Пісків в напрямках на «Вольво-центр» та с. Веселе. Частина сил батальйону вийшла в район «Вольво-центру», але не змогла утриматися на досягнутому рубежі. Зустрівши опір з боку противника, підрозділи були змушені відійти та закріпитися на східній околиці Пісків, тим самим повністю оволодівши селищем та покращивши становище сил АТО.

На іншому напрямку (на північний схід від Донецького аеропорту) розпочали штурмові дії 1-й аеромобільно-десантний батальйон 95-ї окремої аеромобільної бригади, посилений чотирма танками Т-64БВ 2-го окремого танкового батальйону 1-ї окремої танкової бригади, та 3-го парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітряно-десантної бригади. Вони мали завдання: оволодіти сел. Спартак, вивести з ладу Путилівський міст, знищити блокпост противника поблизу шахти «Путилівська», взяти під контроль залізничний міст на залізничній ділянці Авдіївка-Донецьк поблизу м. Авдіївка.

Виконати усі заплановані завдання не вдалося. В ході штурмових дій підрозділи 3-го парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітряно-десантної бригади знищили противника на блокпосту та закріпилися на ньому. Але через щільний вогонь противника, який вівся з танків та мінометів з району Путилівського мосту та шахти «Путилівська», далі десантники просунутися не змогли.

В районі Спартака бронегрупа у складі чотирьох танків Т-64БВ відірвалася від основних сил 1-го аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади, на великій швидкості увірвалася у селище та, не зустрівши опору з боку бойовиків, стрімко просунулася в напрямку Путилівського мосту.

В ході бою в районі мосту два українських танки зі складу бронегрупи знищили два танки, декілька автомобілів та склад з боєприпасами противника. Внаслідок детонації боєкомплекту, який бойовики зосередили під мостом, було виведено з ладу Путилівський міст. Водночас противнику вдалося підбити один український танк та пошкодити другий.

Залишившись без підтримки танків, основні сили 1-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади при підході до Спартака були зупинені вогнем противника з танків, протитанкових засобів та стрілецької зброї. Батальйон був вимушений відійти на раніше займані рубежі. Залишившись без підтримки десантників, два із чотирьох танків Т-64 також були змушені відступити зі Спартака. Під час відходу було підбито та пошкоджено два танки бронегрупи. Таким чином, з чотирьох танків повернувся лише один. Після втрати танків було прийнято рішення припинити штурмові дії та закріпитися на зайнятих рубежах.

Внаслідок несвоєчасного прибуття в райони виконання завдань броньованих машин розмінування (БМР) від 703-го інженерного полку, який мав розмінувати під’їзні шляхи до шахти «Путилівська», та 2-го аеромобільно-десантного батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади, який мав приступити до штурмових дій в напрямку нового терміналу, відновити штурмові дії протягом 19 січня не вдалося.

20 січня 2015 року в районі аеропорту відбулося значне погіршення погодних умов. Густий туман та обмежена видимість (не більше 100-150 м) ускладнювали проведення активних дій. Незважаючи на це, о 06.15 1-й аеромобільно-десантний батальйон 95-ї окремої аеромобільної бригади розпочав штурмові дії в напрямку шахти «Путилівська», а о 06.30 з вихідного положення в напрямку мосту розпочав висування 3-й парашутно-десантний батальйон 25-ї окремої повітряно-десантної бригади.

При підході до шахти «Путилівська», БМР була обстріляна противником та знищена. Вогонь противника з протитанкових засобів, стрілецької зброї та перешкоди, які створила знищена БМР на шляху просування 1-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади змусили його зупинитися та відійти у вихідне положення.

Зустрівши опір переважаючих сил противника, 3-й парашутно-десантний батальйон 25-ї окремої повітряно-десантної бригади також був змушений відійти на займані позиції.

Одночасно з заходу розпочали штурмові дії 13-й окремий аеромобільно-десантний батальйон 95-ї окремої аеромобільної бригади та 2-й механізований батальйон 93-ї окремої механізованої бригади. Вийшовши в район злітно-посадкової смуги з західного напрямку, 13-й окремий аеромобільно-десантний батальйон 95-ї окремої аеромобільної бригади був зупинений вогнем противника зі стрілецької зброї та танків. У зв’язку з чисельною перевагою противника батальйон був повернутий у вихідний район.

Під прикриттям туману 2-й аеромобільно-десантний батальйон 79-ї окремої аеромобільної бригади у взаємодії з 90-м окремим аеромобільно-десантним батальйоном 81-ї окремої аеромобільної бригади здійснили висування в район злітно-посадкової смуги з північного напрямку в районі старого терміналу. Щільний туман ускладнив орієнтування військ на місцевості, внаслідок чого штурмові загони 90-го окремого аеромобільно-десантного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади на швидкості просунулися в глибину Донецького аеропорту, де були обстріляні противником з усіх боків. Розуміючи, що противник хоче оточити їх, більшій частині сил штурмових загонів вдалося уникнути пастки та відійти на вихідні позиції. Але одна штурмова група потрапила в полон до бойовиків.

В той же час 2-й аеромобільно-десантний батальйон 79-ї окремої аеромобільної бригади, слабко орієнтуючись на місцевості в умовах туману та отримавши опір противника з напрямку старого терміналу, також був змушений відійти на вихідні позиції. В подальшому, через складні погодні умови було прийнято рішення відмовитися від подальших дій і на інших напрямках.

У цей час підрозділи 81-ї окремої аеромобільної бригади продовжували виконання завдань практично в оточені, утримуючи будівлю нового терміналу. Противник неодноразово намагався вибити їх звідти, але безуспішно. Тоді бойовики здійснили підрив несучих опор нового терміналу, після чого впала його стеля, і він став непридатним для подальшої оборони.

Обстановка в районі Донецького аеропорту потребувала прийняття важливих рішень, одним з яких було виведення з ладу злітно-посадкової смуги та пошук військовослужбовців, які ще залишалися в новому терміналі.

Приблизно о 19.00 20 січня під прикриттям темряви на злітно-посадкову смугу було вивезено п’ять причепів з вибухівкою. Через декілька хвилин ЗПС була виведена з ладу.

Одночасно було проведено дистанційне мінування Путилівського мосту та підходів до шахти «Путилівська», що значно ускладнило підвезення боєприпасів та підхід військової техніки ворога.

Протягом 21 січня для нарощування сил і засобів в район с. Уманське Ясинуватського району було переміщено 3-й окремий танковий батальйон 169-го Навчального центру СВ ЗСУ, який планувалося утримувати в якості резерву для застосування на загрозливих напрямках.

З ранку 22 січня командир 20-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади отримав завдання — провести демонстраційні дії в районі Авдіївки, а також передати командиру 1-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади п’ять танків 1-ї танкової роти 1-ї окремої танкової бригади для взяття під контроль сел. Спартак.

О 11.10 від командира 3-го парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітряно-десантної бригада було отримано повідомлення, що у напрямку Спартак — висота 228.8, де розміщувався особовий склад окремої радіолокаційної роти із засобами посилення, який здійснював охорону та оборону військової частини («Катер»), висуваються танки противника. О 11.15 старший «Катера» доповів, що танки противника обходять їх зі сторони Опитного.

Особовий склад зайняв вогневі позиції. Для відбиття атаки танків та піхоти противника 5-а танкова рота 1-ї окремої танкової бригади після висування розгорнулася на 1 км південніше Хіміка. Одночасно з Уманського висунулося 16 танків зі складу 3 окремого танкового батальйону 169 навчального центру в напрямку с. Сєверне, які розгорнулися на рубежі Сєверне — Водяне та, за окремим розпорядженням, мали здійснити висування в напрямку висота 216.3 — Опитне.

Крім того, в готовності до застосування утримувалася пара вертольотів Мі-24 у Гродівці та перебазовано ще дві пари Мі-24 з Краматорська.

Через погані метеоумови та недостатню обізнаність противника щодо розташування «Катера», частина його сил повернула в бік Опитного та потрапила під вогонь підрозділів 81-ї окремої аеромобільної бригади та 79-ї окремої аеромобільної бригади. Зустрівши спротив, противник почав відходити в бік військової частини («Катер»), розташованої поблизу м. Авдіївка. Одночасно, по противнику почала працювати українська артилерія загальної та безпосередньої підтримки.

По противнику, який висунувся зі Спартака, був відкритий вогонь з протитанкових засобів та стрілецької зброї з позицій, які розташовані по периметру військової частини. В ході бою було підбито один танк та МТЛБ, декілька автомобілів, знищено живу силу противника.

На іншому напрямку підрозділи 1-го аеромобільно-десантного батальйону та 13-го окремого аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади, вогнем артилерії знищили декілька автомобілів, два танки, дві БМП та БТР, а також більше тридцяти бойовиків.

5-а танкова рота 1-ї окремої танкової бригади, розгорнувшись на визначеному рубежі, вступила в бій з противником. Під час бою два танки, маневруючи, висунулися в район Путилівського мосту та вели прицільний вогонь по цілях, які знаходилися поблизу шахти «Путилівської». Інші танки вели вогонь по противнику, який рухався зі сторони Опитного.

В деякий момент бою зі сторони Опитного противник двома танками та МТЛБ, на броні якого знаходився особовий склад, почав обходити військову частину з тилу. Для їх знищення було направлено решту танків 5-ї танкової роти 1-ї окремої танкової бригади. Однак ця група танків не встигла своєчасно вийти у вказане місце та знищити противника. Противник, обійшовши військову частину, відійшов у напрямку Спартака.

В ході бою особовим складом «Катера» та українськими підрозділами, які перебували на його території, було знищено три автомобілі, дві БМП, один МТЛБ, один БТР та один танк противника. Крім того, було захоплено один БТР та одну протитанкову гармату МТ-12.

В той же день, з метою нарощування резерву для дій на загрозливих напрямках, до складу 3-го окремого танкового батальйону 169-го Навчального центру СВ ЗСУ було передано 1-у механізовану роту 1-го механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади.

З ранку 24 січня в секторі Б підрозділи 28-ї та 72-ї окремих механізованих бригад після артилерійської підготовки розпочали демонстраційні дії з метою відволікання противника від основного напрямку дій та розпорошення його сил і засобів: підрозділи 28 окремої механізованої бригади в напрямку Славне — Оленівка; підрозділи 72-ї окремої механізованої бригади в напрямку Волноваха — Докучаєвськ.

В подальшому, в ході демонстраційних дій підрозділи зі складу 72-ї та 28-ї окремих механізованих бригад просунулися на декілька кілометрів в глибину позицій противника, нанесли йому вогневе ураження та відійшли на займані позиції.

Одночасно з проведенням демонстраційних дій з 14.00 планувалося розпочати активні дії 1-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади та 3-го парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітряно-десантної бригади в напрямку Спартака та шахти «Путилівська». Але, у зв’язку з несвоєчасним прибуттям двох інженерних машин розмінування з інженерної бази (м. Ніжин Чернігівської області), виконання завдань було перенесено на наступний день.

Для нарощування зусиль та з метою зриву намірів противника здійснити охоплення українських сил в районі аеропорту, в район АТО з окремого мобільного угрупування «Полісся» було переміщено 1-у батальйонну тактичну групу 30-ї окремої механізованої бригади та підпорядковано її керівнику сектору Б в районі бойового призначення Нетайлове. Для посилення резерву (3-й окремий танковий батальйон 169-го Навчального центру СВ ЗСУ) до його складу було передано 1-у механізовану роту 1-го механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади.

З 18.00 були розпочаті активні дії в районі метеостанції. Противник, використовуючи танки та міномети, намагався витіснити підрозділи 79-ї окремої аеромобільної бригади з метеостанції. На деякий час це йому вдалося. Для стабілізації обстановки, в район метеостанції було направлено три танки Т-64БМ «Булат». В ході висування перший танк потрапив на мінне поле та був знищений. Другий танк, який рухався за першим танком, злетів з дамби та перекинувся. На допомогу захисникам метеостанції було відправлено два танки зі складу «Катера». Протягом ночі противнику було завдано вогневе ураження і становище було вирівняне.

З ранку 25 січня в секторі Б підрозділи 28-ї та 72-ї окремих механізованих бригад продовжили проведення демонстраційних дій на визначених напрямках. Через погіршення погодних умов та несвоєчасне прибуття танкового взводу, на напрямках «Катер» — Спартак та «Катер» — шахта Путилівська активні дії не проводилися. Здійснювалося вогневе ураження розвіданих цілей противника та велася контрбатарейна боротьба.

О 10.20 з західної сторони аеропорту розпочалися активні дії із залученням підрозділів 2-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади та 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади. Вони мали завдання знищити противника в опорних пунктах в районах злітно-посадкової смуги та сел. Веселе, провести його зачистку та взяти під контроль.

Під час висування з вихідного району по підрозділах 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади було нанесено вогневе ураження із застосуванням реактивних систем залпового вогню, в ході чого підрозділи понесли незначні втрати. В подальшому, після проведення перегрупування, наступальні дії було продовжено. Погодні умови швидко погіршувалися. Густий туман та видимість менше 100 метрів унеможливлювали управління підрозділами.

Крім того, виставлені противником мінні поля ускладнили просування підрозділів 1-ї батальйонної тактичної групи 30-ї окремої механізованої бригади. В ході висування одна БМП підірвалася на протитанковій міні. Тому було прийнято рішення про припинення наступальних дій на цьому напрямку.

Під час штурмових дій 26 січня підрозділи 1-го аеромобільно-десантного батальйону та 13 окремого аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади, які були посилені танковим взводом 3-го окремого танкового батальйону 169-го Навчального центру СВ ЗСУ, а також 3-го парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітряно-десантної бригади знищили противника в районі залізничного мосту на ділянці Авдіївка — Донецьк поблизу м. Авдіївка та шахти «Путилівська» і взяли їх під контроль.

В ході операції з деблокування підрозділів 81-ї окремої аеромобільної бригади в новому терміналі Донецького аеропорту усі визначені завдання виконати не вдалося.

Усі під’їзні шляхи та територія навколо аеродрому були заміновані бойовиками. Кожна ділянка місцевості прострілювалася ними. Погана видимість внаслідок густого туману ускладнювала, а іноді робила неможливим просування та маневр підрозділів, що здійснювали деблокування. Окремі підрозділи із запізненням виходили у визначені райони, що призводило до відмови від проведення штурмових дій та перенесення їх на наступну добу.

Не вистачало ресурсів. Єдиним наявним резервом була батальйонна тактична група 30-ї окремої механізованої бригади. Крім того, загострювалася обстановка на Дебальцевському плацдармі.

Незважаючи на це, силам АТО вдалося частково виконати поставлені завдання:

  • знищити Путилівський міст, через який здійснювалося постачання боєприпасів, озброєння та військової техніки для бойовиків;
  • знищити злітно-посадкову смугу Донецького аеропорту;
  • взяти під повний контроль сел. Піски;
  • покращити оперативне становище сил АТО після взяття під контроль шахти «Путилівська» та залізничного мосту поблизу неї на ділянці Авдіївка — Донецьк.

Подальше утримання приміщення нового терміналу було неможливе внаслідок його повного руйнування.

Сили АТО залишили аеропорт, але і зараз продовжують здійснювати його вогневий контроль. Взявши під повний контроль Авдіївку, Піски, Опитне, Водяне та зайнявши панівні висоти, сили і засоби сектору Б забезпечують надійне прикриття Донецького напрямку.

Третій етап (кінець січня — лютий)

Після захоплення Донецького аеропорту бойовики за підтримки підрозділів регулярних Збройних сил Російської Федерації активізували свої зусилля на Дебальцевському напрямку. В районі Дебальцевого було зосереджено до семи батальйонних тактичних груп зі складу так званих «1-ї»,«3-ї»,«5-ї» та «7-ї окремих мотострілецьких бригад» так званого «1-го армійського корпусу «ДНР», дії яких підтримували до двох батальйонних тактичних груп «2-го армійського корпусу «ЛНР». Крім того, навколо Дебальцевського виступу було розгорнуто до восьми батальйонних тактичних груп Збройних сил Російської Федерації.

Напередодні чергового раунду переговорів глав держав Нормандської четвірки у Мінську сторони конфлікту намагалися використати результати бойових дій в районі Дебальцевого для досягнення своїх політичних цілей.

Бойовики, маючи підтримку підрозділів Збройних сил Російської Федерації, прагнули будь-якою ціною здійснити оточення та розгром наших військ.

Якби їм це вдалося, Україна була б змушена піти на значні політичні поступки під час переговорного процесу.

Крім того, у разі оточення та розгрому наших військ в районі Дебальцевого, суспільно-політична обстановка в Україні могла б суттєво загостритися. Окремі політичні сили та громадські організації, підтримувані Росією, розгорнули б потужну інформаційну кампанію з проведенням акцій протесту зі звинуваченнями вищого військово-політичного керівництва.

В умовах обстановки, що склалася, розглядалося два варіанти дій в районі Дебальцевського виступу.

Перший варіант — відвести війська за бар’єрний рубіж та закріпитися по річці Луганка. Але у цьому випадку плацдарм був би втрачений. Також, не виключалося, що відведення військ з району Дебальцевого могло спровокувати відхід підрозділів з інших напрямків.

Крім того, конфігурація Дебальцевського виступу (максимальна ширина до 20 км) дозволяла артилерії та РСЗВ незаконних збройних формувань та підрозділів Збройних сил Російської Федерації вести перехресний вогонь по наших військах під час відходу, що могло спричинити великі втрати.

При цьому, незаконні збройні формування за підтримки підрозділів регулярних Збройних сил Російської Федерації зберегли б свій наступальний потенціал, безпосередньо загрожуючи або здійснюючи вогневий вплив до рубежу Костянтинівка — Артемівськ — Попасна. Також були б створені умови для продовження наступу противника вглиб контрольованої Україною території «на плечах» наших відступаючих військ та захоплення Артемівська. Крім того, це посіяло б паніку серед населення прифронтових районів та дало б можливість Росії здійснювати політичний тиск в ході переговорного процесу у Мінську.

Другий варіант полягав у тому, що продовжуючи оборону на Дебальцевському плацдармі, сили АТО й надалі б сковували значні сили противника, наносили б їм ураження та знизили наступальний потенціал, не допустивши проведення наступальних дій противника на інших напрямках.

При цьому планувалося, що завдяки вмілим діям та заходам омани буде підготовлено нову лінію оборони на північ від Дебальцевого зі збереженням плацдарму, що дозволяло не допустити обстрілів бойовиками міст Часів Яр, Попасна, Артемівськ, Соледар, Світлодарськ та решти. Крім того, передбачалося, що втрати, нанесенні незаконним збройним формуванням та підрозділам Збройних сил Російської Федерації, не дозволять їм здійснити переслідування наших військ під час відходу та примусять їх відмовитися від наступальних дій.

В подальшому, сили і засоби сектору С з мінімальними втратами були виведені з Дебальцевського виступу у нові райони та закріпилися на вигідних рубежах.

Саме тому було обрано другий варіант.

В цьому документі розкриті основні моменти Дебальцевської операції. Більш докладний аналіз буде опублікований найближчим часом.

Накреслення лінії зіткнення сторін в секторі С, особливо в районі Дебальцевого, не дозволяло створити глибоко ешелоновану оборону та надавало противнику перевагу для проведення штурмових дій одночасно з трьох напрямків.

Кількість сил і засобів Національної гвардії та МВС не забезпечували повний контроль за самим Дебальцевим. Внаслідок цього, в місті практично безперешкодно діяли диверсійно-розвідувальні групи та окремі мінометні секції ворога.

Частина місцевого населення міста була на боці незаконних збройних формувань. За їх допомогою бойовики отримували інформацію про наші війська та вогневі позиції в режимі реального часу.

Сил і засобів СБУ та МВС для проведення контррозвідувальних та фільтраційних заходів не було.

З 15 по 25 січня 2015 року обстановка в секторі С була складною та мала стійку тенденцію до загострення.

Противник неодноразово здійснював спроби штурму підрозділів сектору в районі населених пунктів Нікішине, Чорнухине, Малоорлівка, Вуглегірськ.

Починаючи з 25 січня, незаконні збройні формування за підтримки підрозділів Збройних сил Російської Федерації розпочали активні наступальні дії на Дебальцевському напрямку з метою оточення та розгрому наших військ та виходу на рубіж Луганське — Калинове.

Для виконання завдань у секторі С на Дебальцевському напрямку залучалися: 128-а окрема гірсько-піхотна бригада, 17-й та 42-й окремі мотопіхотні батальйони 57-ї окремої мотопіхотної бригади, 54-й окремий розвідувальний батальйон (без розвідувальної роти та роти вогневої підтримки), гаубичний артилерійський дивізіон (без 3-ї гаубичної артилерійської батареї) 44-ї окремої артилерійської бригади, 1-а гаубична артилерійська батарея 1-го гаубичного артилерійського дивізіону 55-ї окремої артилерійської бригади, 5-а реактивна артилерійська батарея 2-го реактивного артилерійського дивізіону 27-го реактивного полку, 2-й протитанковий артилерійський дивізіон 26-ї артилерійської бригади.

При цьому, загальна чисельність особового складу підрозділів складала:

  • по рубежу Семигір’я — Троїцьке — до 1500 осіб;
  • по рубежу Вуглегірьк — Дебальцеве — до 2700 осіб;
  • по рубежу Булавинське — Нікішине — до 500 осіб.

Наступальні дії противника розпочалися з проведення потужних вогневих обстрілів з використанням артилерії, РСЗВ, танків та мінометів по наших підрозділах в районах населених пунктів Вуглегірськ, Нікішине, Рідкодуб, Чорнухине, Санжарівка, Троїцьке, Попасна та Дебальцеве.

Досягнення противником поставленої мети мало стати фактором спонукання керівництва України та західних посередників (насамперед, Німеччини та Франції) до початку переговорів з врегулювання ситуації та врахування вимог та інтересів Кремля.

На початку ворожого наступу співвідношення сил і засобів сил АТО та НЗФ у смузі відповідальності сектору С склалося на користь противника, зокрема:

  • особовий склад — 1 : 1,2;
  • танки — 1 : 1,1;
  • бойові броньовані машини — 1,9 : 1;
  • реактивні системи залпового вогню — 1 : 1,6;
  • артилерійські системи — 1 : 1,6.

З метою оточення наших військ в районі Дебальцевого бойовики з так званого «Горлівсько-Єнакіївського угруповання» розпочали наступ в напрямку Горлівка — Вуглегірськ.

Одночасно було здійснено нарощування вогневих ударів в районі Чорнухиного, Рідкодуба, Нікішиного та проведення демонстраційних дій на напрямках: Первомайськ — Попасна та Горлівка — Артемівськ.

Використовуючи масований вогонь артилерії, танків, противнику вдалося відтіснити підрозділи 13-го окремого мотопіхотного батальйону та МВС, які несли службу на блокпостах на західній околиці Вуглегірська, та оволодіти частиною міста.

Для недопущення подальшого просування противника частина сил 8-ї механізованої роти 30-ї окремої механізованої бригади здійснила маневр з району сел. Миронівський в район північної околиці сел. Савелівка та перекрила основний автомобільний напрямок Вуглегірськ — Дебальцеве шляхом влаштування мінно-вибухових загороджень, обладнання ротного опорного пункту та закріплення на ньому.

Стійкою обороною підрозділів зі складу 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади в опорних пунктах «Станіслав», «Андрій», «Балу», «Лама», «Віталій» та «Олександр» в районах населених пунктів Чорнухине, Рідкодуб, Нікішине було зупинено противника зі східного напрямку.

Зупинивши подальше просування противника, основні зусилля сил і засобів АТО були зосереджені на нанесенні вогневого ураження резервам противника в районах Горлівки, Єнакієвого, Харцизька, Розсипного, Алчевська, Стаханова та нарощуванні угруповання сил і засобів в секторі С.

Вогневе ураження резервам противника здійснювалося усім наявним складом ракетних військ і артилерії, що знаходилися у підпорядкуванні керівників секторів та керівника АТО.

З 31 січня по 17 лютого було нанесено більше 1500 ракетних ударів та вогневих нальотів для підтримки підрозділів, що вели оборонні дії в секторі С.

За наявною інформацією, у період з 24 січня по 19 лютого в результаті вогневого ураження у смузі відповідальності сектору С противник поніс значні втрати: особового складу — до 870 осіб; ракетно-артилерійського озброєння — до 50 одиниць, бронетанкового озброєння та техніки — до 110 одиниць, автомобільної техніки — до 24 од.

В ході відбиття наступу противника було здійснено нарощування угруповання наших військ в секторі С за рахунок перегрупування військових частин з інших напрямків та тих, що завершували відновлення боєздатності.

Так, в період з 24 січня по 3 лютого у підпорядкування керівника сектору С було передано: 30-у окрему механізовану бригаду; 25-й окремий мотопіхотний батальйон 54-ї окремої механізованої бригади; ротну тактичну групу 92-ї окремої механізованої бригади; 3-й гаубично-артилерійський дивізіон 26-ї артилерійської бригади; протитанковий артилерійський дивізіон 55-ї окремої артилерійської бригади; 2-ий гаубичний самохідний дивізіон, мінометну батарею 14-ї окремої механізованої бригади.

У результаті нарощування угруповання військ співвідношення сил і засобів сил АТО та НЗФ у смузі відповідальності сектору С склало:

  • особовий склад — 1,5 : 1;
  • танки — 1 : 1,2;
  • бойові броньовані машини — 2 : 1;
  • реактивні системи залпового вогню — 1 : 1,3;
  • артилерійські системи — 1 : 1.

Співвідношення сил і засобів, що склалося на той час, дозволяло вести лише позиційну оборону з метою недопущення втрати контрольованої території, просування противника, виграшу часу та створення умов для подальшого нарощування угруповання військ в районі проведення АТО.

Розуміючи це, російська сторона розпочала активне переміщення озброєння та військової техніки до Дебальцевського плацдарму.

Переміщення здійснювалося як у межах Донецької та Луганської областей, так і з території Російської Федерації. Противник мав на меті за будь-яких умов оточити наші війська до початку переговорів Нормандської четвірки у Мінську 12 лютого 2015 року.

Після нарощування, співвідношення сил та засобів сил АТО та НЗФ на Дебальцевському плацдармі склалося наступним чином:

  • особовий склад — 1 : 2,1;
  • танки — 1 : 3,5;
  • бойові броньовані машини — 1 : 1,3;
  • реактивні системі залпового вогню — 1 : 7,5;
  • артилерійські системи — 1 : 7,1.

Адекватне нарощування сил і засобів у секторі С було неможливе через відсутність резервів. Переміщення підрозділів з інших напрямків призвело б до послаблення флангів.

Незважаючи на запровадження з 00.00 15 лютого 2015 р. режим припинення вогню, обстановка в зоні проведення АТО залишалася складною. Противник, грубо порушуючи умови Мінських домовленостей, продовжував здійснювати обстріли наших підрозділів, у першу чергу на Дебальцевському, Донецькому і Маріупольському напрямках, та намагався розширити межі контрольованої території в районах Дебальцевого, Донецька, Авдіївки, Пісок та Широкиного. З 00.00 15.02.2015 до початку відведення військ було зафіксовано 217 випадків обстрілів, бойових зіткнень та штурмових дій.

На інших напрямках противник намагався скувати дії сил АТО з метою недопущення їх перегрупування та переміщення резервів.

Найбільш складна ситуація склалася на Дебальцевському напрямку, де противник провів перегрупування сил з інших районів лінії зіткнення сторін та намагався взяти штурмом Дебальцеве.

Бойові загони НЗФ, сформовані переважно з колишніх представників МВС (зокрема, розформованого спецпідрозділу «Беркут») за підтримки артилерійських підрозділів Збройних сил Російської Федерації активізували обстріли сил АТО.

Провівши активні рейдові та штурмові дії поблизу Дебальцевого, Чорнухиного, Кам’янки, Ольховатки, Санжарівки, Нижнього Лозового та Луганського, за підтримки РСЗВ, артилерії і танків, противник прорвав оборону наших військ з напрямку Вергулівки та вийшов на східну околицю Дебальцевого та взяв під контроль основні адміністративні будівлі міста, залізничний вузол, мікрорайон Жовтневий.

Основною причиною успіху противника став самовільний відступ та здача в полон понад 100 військовослужбовців 40-го окремого мотопіхотного батальйону. Через три доби без висування будь-яких умов вони були звільнені бойовиками та повернулися до складу підрозділів.

Враховуючи, що підрозділи сил АТО на Дебальцевському напрямку виконали усі визначені завдання, а також обстановку, що склалася, для збереження життя і здоров’я особового складу, озброєння та військової техніки було прийнято рішення до ранку 18 лютого 2015 року здійснити відведення підрозділів із району м. Дебальцеве.

Прийняттю цього рішення та відведенню військ сприяли умови, які склалися у секторі С. Значні втрати, яких противник зазнав в результаті ударів ракетних військ та вогню нашої артилерії, примусили його вивести свої артилерійські системи з периметру Дебальцевського виступу на безпечні відстані і зосередити їх на південний схід та південний захід від Дебальцевого. В цих умовах противник не мав змоги здійснювати вогневе ураження наших підрозділів, які виводилися за визначеними маршрутами.

Знизилася інтенсивність обстрілів підрозділів сил АТО. Порівняно зі 101 обстрілом протягом доби 16 лютого, кількість обстрілів станом на 07.00 17 лютого складала 39 обстрілів, а станом на 07.00 18 лютого знизилася до 19 обстрілів.

Підрозділи противника були виснажені. Внаслідок значних втрат їх наступальний потенціал був вичерпаний. Для продовження наступальних дій вони потребували не менше двох діб для відпочинку, поповнення запасів ракет та боєприпасів, а також перегрупування резервів, які були зупинені вогнем нашої артилерії.

Погодні умови також сприяли відведенню військ. Внаслідок зниження температури повітря переміщення підрозділів стало можливим не лише автомобільними, а й польовими дорогами.

Враховуючи, що планування операції з відведення військ здійснювалося завчасно з максимальним дотриманням режиму секретності та обмеженим складом службових осіб, зміст бойових розпоряджень на подальші дії доводився лише до командирів бригад. Підрозділи відводилися поетапно: відхід військ на визначені рубежі оборони був організований та проведений з мінімальними втратами особового складу, озброєння та військової техніки.

Виведення підрозділів здійснювалося в три етапи:

  • на першому етапі — виведення підрозділів 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, які виконували завдання в районі населених пунктів Малоорлівка, Новоорлівка та Орлово-Іванівка. До складу авангарду увійшли розвідувальна рота та 15-й гірсько-піхотний батальйон;
  • на другому етапі — виводилися підрозділи 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, які виконували завдання на східній околиці Чорнухиного (опорні пункти «Балу», «Федір», «Олександр», «Віталій»);
  • на третьому етапі — виведення підрозділів, а також командних пунктів 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади і сектора С безпосередньо з району Дебальцевого. Прикриття відходу забезпечувалося ар’єргардом зі складу механізованого батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.

Відведення військ здійснювалося за двома основними маршрутами невеликими колонами під прикриттям бойових броньованих машин та артилерії, не допускаючи руху поодиноких машин.

При цьому, для введення противника в оману був використаний хибний маршрут висування, на якому проводилася імітація руху колон.

В ході відходу підрозділи Національної гвардії та МВС здійснювали переміщення до районів збору у складі колон підрозділів Збройних Сил України.

Після відведення підрозділи 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади були зосереджені в районі збору (м. Артемівськ). За успішний вихід з Дебальцевого, героїзм та грамотні дії 26 лютого 2015 р. командир 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади полковник Сергій Шаптала отримав звання Героя України.

Окремо слід зазначити, що окремі підрозділи 25-го та 40-го окремих мотопіхотних батальйонів, які зосереджувалися в Дебальцевому, здійснили самовільний відхід в тилову смугу сектору С на дві доби раніше. Крім того, протитанкова батарея 25-го окремого мотопіхотного батальйону взагалі залишила район виконання завдань за тиждень до початку відведення. Спочатку вони зосереджувалися в с. Покровське та Клинове (східніше Артемівська), а в подальшому були переміщені в район збору 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Лише один підрозділ 25-го окремого мотопіхотного батальйону продовжував виконання завдань і у визначений час був виведений.

Решта підрозділів зосереджувалася в Артемівську та сусідньому с. Парасковіївка.

З 2678 осіб, які підлягали відведенню, було виведено 2629 осіб, з них 131 військовослужбовець був поранений. Під час виведення втрати склали 49 осіб, зокрема 19 осіб загинули, 17 — потрапили у полон, 13 — зникли безвісти.

Було виведено понад 810 одиниць озброєння та військової техніки, що склало більше половини від загальної кількості ОВТ, яке знаходилося в районі Дебальцевого у період з жовтня 2014 до лютого 2015 рр. З них більше 50% — це бойова техніка, решта — спеціальна та автомобільна техніка.

За п’ять місяців оборони Дебальцевого та під час виведення підрозділів у безпечні райони було втрачено (знищено противником, або виведено з ладу силами наших підрозділів) близько 770 одиниць озброєння та військової техніки.

При цьому втрати бойової техніки склали 260 одиниць, решта — автомобільна та спеціальна техніка.

Для забезпечення відходу військ було створено систему районів, рубежів і позицій. На передовій позиції перейшли до оборони підрозділи 30-ї окремої механізованої бригади. В глибині оперативної побудови військ були створені та утримувалися мобільні бронегрупи (резерви).

Другий рубіж оборони було обладнано по рубежу підготовлених опорних пунктів, на якому був спланований перехід до оборони підрозділів 128 окремої гірсько-піхотної бригади та відновлення їх боєздатності.

Забезпечення відходу військ сектору С, прикриття їх флангів, підтримка вогнем ар’єргардів та недопущення переслідування противником здійснювалося шляхом зайняття панівних висот, проведення спеціальних дій зведеним загоном зі складу 3-го і 8-го окремих полків спеціального призначення в районі між річкою Санжарівка та сімома опорними пунктами, а також підрозділами 95-ї окремої аеромобільної бригади у складі штурмових загонів № 1 (1-й аеромобільно-десантний батальйон) та № 2(13-й окремий аеромобільно-десантний батальйон) в районі с. Нижнє Лозове, проведення інженерної розвідки на маршрутах висування з метою виявлення і знешкодження мін та фугасів, забезпечення позначення мінних полів наших військ, а також визначення вогневих коридорів та нанесення вогневого ураження противнику в районах північної та північно-західної околиць м. Дебальцеве та на маршрутах висування наших військ.

Для недопущення скупчення військової техніки в населених пунктах і на бар’єрних рубежах силами Військової служби правопорядку було організовано комендантську службу на мостах, переправах, маршрутах висування підрозділів та по рубежу залізничної дороги: східна околиця Семигір’я — станція Калиново-Попасна. Напрямки відведення підрозділів підсвічувалися пусками сигнальних ракет.

Таким чином, внаслідок скоординованих дій сил АТО замисел противника — оточення наших військ та їх знищення в районі м. Дебальцеве — був зірваний.

Підрозділи були виведені з-під ударів противника з мінімальними втратами особового складу та перейшли до оборони на завчасно підготовлених оборонних рубежах.

ВИСНОВКИ

Операції сил АТО, які були проведені протягом зимової кампанії 2014–2015 рр., мали вирішальний вплив на подальший розвиток воєнно-політичної та воєнно-стратегічної обстановки.

В ході їх проведення наші війська виконали усі визначені стратегічні завдання та з мінімальними втратами були виведені з-під ударів противника у нові райони, зайняли вигідне оперативне положення. Просування противника вглиб території України було зупинено. Незважаючи на відступ з Донецького аеропорту та м. Дебальцеве, сили АТО й досі продовжують тримати ці території під вогневим контролем.

Силам сектору С вдалося утримати бар’єрний рубіж річку Луганка і закріпитися на плацдармі Луганське — Троїцьке — Попасна, і не допустити захоплення нових територій бойовиками.

Втрати, які були завдані нашими військами, примусили противника відмовитися від подальших наступальних дій. Із завершенням Дебальцевської операції на Донбасі розпочалося крихке перемир’я.



http://goo.gl/8tR3xs

ОСТАННІ НОВИНИ
Зміни до Конституції в частині децентралізації мають чіткі безпекові передумови – Президент у Верховній Раді

21 хвилину тому

Сили АТО взяли у полон 8 бойовиків з так званого «9-го окремого штурмового мотострілецького полку морської піхоти» — полковник Олександр Мотузяник

1 годину тому

Десантники прийняли участь у мітингу, присвяченому 20-й річниці прийняття Конституції України

2 години тому

Залучення на контрактну службу — один з головних пріоритетів в роботі військових комісаріатів Запорізької області

4 години тому

Зведення прес-центру штабу АТО станом на ранок 28 червня

6 годин тому

Військовослужбовці оперативно-тактичного угрупування «Донецьк» роздали мешканцям населених пунктів області набори продуктів

Вчора в 18:10

У місті Соледар Донецької області до Дня Конституції України відбулися урочисті заходи

Вчора в 16:55