Україна втрачає своїх найкращих синів

08 серпня 2014, 13:15 | ID: 4149

Вчора, 7 серпня, у Львові до місця останнього спочинку доставили тіло капітана Кирила Андреєнка, який загинув під час виконання спецзавдання у зоні проведення антитерористичної операції на Донбасі.

Народився хлопець у сім’ї військовослужбовця у травні 1988 року в далекому російському місті Чита. 2011 року закінчив навчання в Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Нагородою за бездоганне навчання йому став диплом з відзнакою і золота медаль. Після випуску він швидко адаптувався у колективі військових спецпризначенців і успішно почав будувати свою офіцерську кар’єру.

Того рокового дня хлопці з підрозділу Кирила прикривали відхід українських пілотів, які катапультувалися з підбитого військового літака. Терористи прагнули захопити збитих льотчиків, зав’язався запеклий бій, і не всім судилося з нього вийти живими...

Відспівали загиблого у гарнізонному храмі Святих Верховних Апостолів Петра і Павла. Поховали капітана Кирила Анреєнка на львівському меморіальному кладовищі «Личаківський цвинтар».

Попрощатися із українським героєм прийшли начальник Львівського гарнізону — начальник Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного генерал-лейтенант Павло Ткачук, міський голова Львова Андрій Садовий, Генеральний консул Республіки Польща у Львові Ярослав Дрозд, бойові побратими та львівська громада.

У прощальному слові начальник Львівського гарнізону зазначив, що підготовлене клопотання до Міністра оборони України щодо присвоєння роті, де проходив навчання Кирило, почесного звання «Імені капітана Кирила Андреєнка».

— Кирило був справжнім другом, справжнім офіцером, відмінним командиром, одним із кращих командирів груп частини, — сказав у своїй промові Олексій, представник військової частини, де проходив службу загиблий. — Він загинув у бою як чоловік, як офіцер, загинув разом зі своїми солдатами. Він був, є і буде для нас другом, братом... Спи спокійно брате. Пробач!

— Я пишаюся тим, що мій син був справжнім офіцером! — сказала біля могили Кирила його мати Валентина Михайлівна.