ВОЇНИ МИРУ: ЯК УКРАЇНЦІ ПОВЕРТАЮТЬ СПОКІЙ АФРИЦІ

tsn.ua

https://tsn.ua/blogi/themes/world/voyini-miru-yak-ukrayinci-povertayut-spokiy-africi-1290453.html?fbclid=IwAR0klKypvwMzGwHH7Z53RxyQUn_-kjY9rxm_HQDPe0jxogb4IDYZMlnXNLw

Лікуючи політичні рани африканського континенту, українські миротворці наближають одужання власної країни.

Сучасний безпековий простір світу є неподільним. Тому роблячи внесок у стабілізацію країн Африки, українські миротворці наближають час, коли мир та безпека повернуться і до України.

АФРИКА НА ШЛЯХУ ДО ВІДРОДЖЕННЯ ТА ЗРОСТАННЯ

Українська держава є активним гравцем міжнародних відносин, і попри гібридну агресію Російської Федерації продовжує лишатися сумлінним виконавцем зобов’язань у сфері підтримання миру та стабільності в гарячих точках планети.

Станом на початок 2019 року, за інформацією Міністерства оборони, українські військові присутні у 8 миротворчих контингентах під прапорами ООН та НАТО. Загальна чисельність особового складу наших військовослужбовців, які несуть службу в рамках миротворчих операцій, складає 339 осіб. При цьому 81% українських миротворців дислоковані у державах Африки.

Роблячи внесок у стабілізацію країн Африки, українські миротворці наближають час, коли мир та безпека повернуться і до України

Україна є важливим донором безпеки для країн континенту та докладає зусиль із розв’язання конфліктів найширшого спектру в цьому регіоні. І це не минає безслідно. В наші дні Африканський регіон став справжнім континентом надії. Середні показники зростання ВВП африканських держав в 2018 році склали 3,2%, а за прогнозами на 2019 рік темпи будуть ще вищими — до 3,5%.

За оцінками МВФ, в період 2018-2023 рр. саме Африка буде ключовим драйвером приросту ВВП у світі, а інвестиції у проекти в державах Африки — найбільш прибутковими. У доповіді Конференції ООН з торгівлі та розвитку зазначається, що у період 2006-2011 рр. саме африканський регіон продемонстрував найвищий у світі показник повернення прямих іноземних інвестицій — 11,4%, тоді як для країн Азії цей показник склав лише 9,1%, а на глобальному рівні — 7,1%.

Шість країн Африки вже належать до числа 12 з найбільшим зростанням економіки у світі. Мова йде про Ефіопію, Кот-д’Івуар, Танзанію, Руанду, Мозамбік та Демократичну Республіку Конго. Якщо подивитись історію цих країн, то одразу впаде в око, що всі вони, за виключенням Танзанії, ще зовсім нещодавно були занурені у руйнівні внутрішньодержавні чи міждержавні конфлікти.

Руанда в 1994 році пережила один з найстрашніших геноцидів в історії людства, що забрав життя до 1 000 000 осіб. Ефіопія була втягнута до тривалого територіального конфлікту з сусідньою Еритреєю, і їхнє остаточне примирення відбулося лише в 2018 році. Також Ефіопію стрясали внутрішні конфлікти, зокрема, конфлікти в регіоні Огадену та боротьба народу оромо за свої громадянські права.

Щодо Кот д’Івуару та Мозамбіку, то ці держави з різних частин велетенської Африки пережили криваві громадянські війни, спричинені боротьбою за владу. Втім, найстрашніші громадянські війни судилося пережити Демократичній Республіці Конго. В обох конголезьких смутах (1996-1997 та1998-2003) загинули до 5 млн осіб, що робить їх найкривавішим конфліктом ХХ століття після двох світових війн.

Станом на початок 2019 року, за інформацією Міністерства оборони, українські військові присутні у 8 миротворчих контингентах

При цьому навіть підписання в 2002 році комплексу мирних угод, таких як Договір Сан-Сіті про всеохопний мир в ДР Конго, Договір Преторії про нормалізацію відносин ДР Конго з Руандою та Договір Луанди про нормалізацію відносин ДР Конго з Угандою, не змогли до кінця відновити повноцінний мир у багатостраждальній країні.

На сході ДР Конго, по суті, досі триває громадянська війна між величезною кількістю повстанських угрупувань, що вели боротьбу за контроль над копальнями мінеральних ресурсів, розташованих в цій частині країни.

УКРАЇНСЬКИЙ ВНЕСОК В УТВЕРДЖЕННЯ МИРНОЇ АФРИКИ

Особливий інтерес для українців має являти той факт, що наші миротворці зробили помітний внесок у вирішення конфліктів в Мозамбіку, Кот-д’Івуарі, ДР Конго, а також сприяли стабілізації відносин між Ефіопією та Еритреєю.

Окрім цих країн, українські військові в рамках діяльності ООН несли або несуть службу в ще чотирьох країнах Африканського континенту — Анголі, Сьєрра-Леоне, Ліберії та Судані. В рамках діяльності операції ООН в Мозамбіку — ЮНОМОЗ (1992-1994 рр.) українці займалися відновленням ушкоджених транспортних комунікацій у країні, зокрема возвели кілька понтонних мостів.

У період 2000-2008 рр. 7 офіцерів Збройних сил України взяли участь в миротворчій операції із замирення Ефіопії та Еритреї. Вони несли службу в рамках місії з верифікації та спостереження, аби не допустити відновлення бойових дій між двома ворожими країнами, які вели боротьбу за низку спірних ділянок прикордонних територій.

Значною мірою вирішальною була участь українського 56-го окремого вертолітного загону (ОВЗ), дислокованому у Ліберії, у перемозі чинного президента Кот-д’Івуару Аласана Уаттари над його супротивником Лораном Гбагбо.

4 лютого 2011 року Верховна Рада України у відповідь на прохання генерального секретаря ООН дозволила на три місяці послати до Кот-д’Івуару 60 українських миротворців, які до того перебували у складі місії ООН у Ліберії.

2 березня Україна направила в Кот-д’Івуар додаткову групу авіаційної підтримки у складі двох вертольотів Мі-24 та 30 військовослужбовців зі складу 56-го ОВЗ ЗСУ Місії ООН в Ліберії. Їхнім завданням було патрулювання та спостереження державного кордону, прикриття важливих об’єктів, авіаційна підтримка наземних підрозділів Місії ООН, а також супроводження військ, вантажів та колон Операції Місії ООН.

Попри зовнішній тиск, Гбагбо не збирався відмовлятися від влади, а його війська чинили тиск на миротворців ООН та новообраного президента Уаттару, який був заблокований в готелі у місті Абіджан. Бойовики Гбагбо навіть на короткий час викрали двох українських миротворців, а в квітні того ж 2011 року навіть пішли на штурм штаб-квартири ООНівської місії.

наші миротворці зробили помітний внесок у вирішення конфліктів в Мозамбіку, Кот-д’Івуарі, ДР Конго, а також сприяли стабілізації відносин між Ефіопією та Еритреєю

Аби зупинити наступ сил колишнього режиму, уночі 5 квітня два українські гелікоптери Мі-24 здійснили обстріл з 30-міліметрових авіаційних гармат складу зі зброєю в Абіджані, що контролювався силами Гбагбо. 6 квітня прихильники Уаттари штурмували президентський палац, сам Гбагбо сховався в бункері під ним. Вже за тиждень сили Гбагбо були розгромлені, і він потрапив до полону. Так українськи вертолітники відіграли вирішальну роль у ствердженні демократичного вибору івуарійців.

На цьому діяльність українських військових в Африці не припинилася. Навпаки, саме українські миротворці дедалі впевненіше закріплюють за собою репутацію професіоналів, спроможних бездоганно виконувати завдання ООН.

УКРАЇНСЬКЕ ЖАЛО ООНІВСЬКОГО «СКОРПІОНА»

Днями стало відомо, що на сході ДР Конго під час проведення спеціальної операції під кодовою назвою «Скорпіон» українські вертольоти 18-ї ОВЗ зарекомендували себе як найпотужніша зброя силового компоненту Місії ООН зі стабілізації у ДРК (МООНСДРК).

На офіційному сайті Міністерства оборони України зазначається: «Протягом 3-х місяців несення служби 9-ю ротацією підрозділу екіпажі бойових Мі-24 відпрацювали 139 задач з вогневого ураження сил місцевих незаконних збройних формувань. З них 124 припали на листопад 2018 року. Це пов’язано з тим, що саме цього місяця МООНСДРК та підрозділами Збройних сил ДР Конго було проведено масштабну військову операцію під умовною назвою „Скорпіон“ зі знищення осередків бойовиків незаконного збройного формування Альянс демократичних сил (АДС)».

Світовій громадськості та українцям зокрема достатньо мало відомо про військово-політичну ситуацію в східних районах ДРК. Ситуація в чотирьох провінціях республіки, таких, як Північне та Південне Ківу, Манієма та Танганьїка, лишається далеко не спокійною.

Про складність ситуації свідчить зростання кількості біженців з ДР Конго. В 2018 році на територію сусідньої Уганди прибули понад 90 000 нових біженців з ДРК. Загалом в регіоні Великих Африканських озер станом на 2019 рік кількість біженців-конголезців складає 780 000 осіб.

Погіршує гуманітарну ситуацію дефіцит продовольства — за даними ООН, 10,9 млн осіб перебувають на межі голоду. Інша проблема — спалахи епідемій лихоманки Ебола (станом на січень 2019 року у країні жертвами хвороби стали вже 443 особи) та холери.

Саме українські миротворці дедалі впевненіше закріплюють за собою репутацію професіоналів, спроможних бездоганно виконувати завдання ООН

Гуманітарна криза ускладнена тим, що в цьому регіоні діють понад 30 повстанських угрупувань різної спрямованості, які воюють з центральним урядом, контингентом МООНСДРК та між собою. Структурно ці підрозділи бойовиків будуються за етнічною та територіальною ознакою та ведуть боротьбу за контроль над видобутком мінеральних ресурсів.

Окрім власне місцевого населення у лавах повстанських загонів воюють вихідці з Уганди, Руанди, Бурунді, ЦАР, Південного Судану, Сомалі та інших африканських країн. Отже, для миротворців ООН є багато складної роботи з роззброєння цього конгломерату войовничих повстанців, що діють часто у своїх корисливих інтересах, лише прикриваючись антиурядовою риторикою.

КОНГОЛЕЗЬКІ ТЕРОРИСТИ ПІД ДЕМОКРАТИЧНИМ ПРИКРИТТЯМ

Бойовики «Альянсу демократичних сил», аби завербувати нових рекрутів до своїх лав, використовують псевдодемократичну та революційну риторику. Вони обвинувачують уряд та ООН в тому, що ті сприяють експлуатації ресурсів східного Конго іноземними корпораціями.

Цей багатий на ресурси регіон ДРК чимось нагадує український Донбас. Але є значна відмінність: якщо терористичні організації «ДНР» та «ЛНР» на непідконтрольних українському уряду територіях підживлюють росіяни, то в конголезьких бойовиків більш широкий спектр спонсорів. Вивчення генези «АДС» проливає світло на сутність та причини неспокою на сході ДР Конго.

Власне, «АДС» являє собою хаотичний альянс вихідців з ісламістської секти «Салаф Табліг» та членів колишньої Національної армії визволення Уганди, які вороже налаштовані до чинного уряду президента Уганди Йовері Мусевені. «АДС» постала в 1995 році на території південно-західної Уганди, проте у 2000 році була витиснена з території країни угандійськими військовими до східних районів сусідньої ДРК.

Зараз «АДС» хоча і не є багаточисленним утворенням — до 1000 бойовиків — проте класифікується як небезпечна терористична організація. До арешту в квітні 2015 року ідеологом та військовим лідером «АДС» вважався громадянин Уганди шейх Джаміль Макулу. Він є радикальним ісламістом, який в 1989 році створив ісламістську секту «Салаф Табліг». Вона проголосила своєю метою усунення Мусевені з посади президента Уганди та створення уряду ісламістів на території Уганди — хоча тільки до 15% населення сповідують іслам.

«АДС» має кілька джерел фінансування та отримання озброєнь. Зокрема, це уряд Судану, повстанські групи хуту, що продовжують діяти у прикордонні ДРК та Уганди, а також терористичні організації «Господня армія спротиву» Джозефа Коні та сомалійський терористичний рух «Аш-Шабаб». Втім, є інформація, що АДС зараз у своїх лавах має не лише угандійців та іноземних джихадистів, а ще й певну кількість солдат-дезертирів із конголезької армії, а також місцевих прибічників «Конголезького об’єднання за демократію-Руху за визволення Кісангані», що мало зв’язки з Руандою.

Зараз «АДС» хоча і не є багаточисленним утворенням — до 1000 бойовиків — проте класифікується як небезпечна терористична організація

Також місцеві бізнесмени та політики не гребують використовувати бойовиків «АДС» для вирішення своїх політичних та економічних завдань. Отже, «АДС» зараз — це не просто іноземні бойовики-ісламісти, що прийшли з Уганди, а організація, яка пустила глибоке місцеве коріння і має тісні зв’язки з частиною місцевих еліт.

Зараз територіально бойовики «АДС» діють переважно в гірській місцевості провінції Північне Ківу та активно вербують прибічників із сусідніх держав. МООНСДРК проводить спільно із Збройними силами ДРК операції з метою нейтралізації «АДС». Це вже спричинило розкол в середовищі командирів повстанців та стало причиною розпаду організації на невеликі групи, що майже не координують між собою зусилля з підривної та терористичної діяльності.

Протягом 2018 року бойовики різних фракції «АДС» в результаті вчинених нападів вбили понад 120 цивільних осіб. Найбільш серйозним інцидентом стало вбивство 14 фермерів здійснене 2 серпня 2018 року на околицях міста Бені (Північне Ківу). Активізація бойовиків розпочалася в липні 2018 року: вони нападали на ЗС ДРК, миротворців МООСДРК та цивільне населення уздовж лінії Ерінгеті-Ойча/Мбау-Каманго, що у Північному Ківу.

24 серпня 2018 року бойовики «АДС» здійснили напад на пост ЗС ДРК в Нгаді: було вбито 17 солдат конголезької армії та викрадено значний арсенал зброї та боєприпасів. Фіксувалися напади «АДС» на підрозділи МООНСДРК, які призвели до перестрілок та поранення кількох миротворців. В листопаді 2018 році під час зіткнень з «АДС» загинули 7 миротворців МООНСДРК з Малаві та Танзанії.

Таким чином, «АДС» стала дуже зухвалим бойовим угрупуванням і почала нести велику загрозу стабільності ДРК, особливо перед президентськими виборами, що відбулися в країні 30 грудня 2018 року. Тому участь українців у приборканні терористів на сході ДРК дійсно є великим внеском у збереженні спокою не лише на конголезькій землі, а навіть у всьому регіоні Великих Озер.

Важливо пам’ятати, що сучасна міжнародна безпека є неподільною. Як писав перський поет Сааді: «Всі люди — тіла одного частини, Бо створені із однієї глини. Коли від болю корчиться одна, Тоді все тіло спокою не зна». Беручи участь у лікуванні політичних ран Конго та інших буремних країн Африки, українці наближають момент одужання своє власної країни, яка тимчасово потерпає від лиха, принесеного північним сусідом.


04 лютого 2019, 09:46 | ID: 47048 |


Переглядів: 279 //