Аудитор МОУ Марина Бариніна: Аудит не можна вимірювати кількістю «посадок»

«Новинарня»

https://novynarnia.com/2019/01/31/auditor-mou-marina-barinina-audit-ne-mozhna-vimiryuvati-kilkistyu-posadok/?fbclid=IwAR1IYc-wFWpViXBkh35QLRykyElz4onXy4or6gTGmMf8I7Q35ntAlJjxmDg

Міністерство оборони України. Фото: Новинарня

1 січня набув чинності затверджений міністром оборони в серпні Тимчасовий порядок організації внутрішнього контролю та управління ризиками у МОУ і ЗСУ. Документ доручає командирам і начальникам виявляти ймовірні ризики, їхні причини та вплив на життєдіяльність військових частин і підрозділів Міноборони. А також визначати очікувані результати запобігання ризикам і пом’якшення їх негативних наслідків. Керівники мають відпрацювати реєстр імовірних ризиків для своїх посад. Внутрішні аудитори оцінюватимуть надійність системи внутрішнього контролю і управління ризиками, надаючи рекомендації зі зміцнення тих елементів чи процедур, які не забезпечують достатню впевненість керівника, що все працює як слід.

Міністр оборони Степан Полторак за неефективне використання фінансового ресурсу відомства звільнив двох очільників територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, ще одного понизив у званні, а іншого — в посаді.

«У той час, коли кожна копійка — це кров і піт на тілі України, я не можу спокійно ставитися до такого стану справ. Вкотре наголошую на відповідальності кожної посадової особи. Всі мають проявляти наполегливість та ініціативу у виконанні завдань щодо ефективного використання бюджетних коштів», — прокоментував кадрове рішення Полторак, налаштований на вдосконалення системи внутрішнього контролю й кардинальне зменшення ризиків, які призводять до марнотратства чи неналежного управління оборонними ресурсами.

Отже, поговоримо, як відбувається внутрішній аудит у Міноборони, які головні виклики постали перед амбітною метою зробити військовий сектор ефективним у сенсі використання державного ресурсу. Чи можемо ми, носії певної ментальності, традицій, умовностей, комплексів, виправитися самі — змінити ставлення до таких понять, як законослухняність, ініціативна відповідальність, господарність, ощадливість. Чи, все-таки, обов’язково потребуємо допомоги закордонних партнерів...

Переймаємо досвід Британії для боротьби з шахрайством у війську

Мінфін, як уповноважений орган у сфері внутрішнього аудиту, опрацювавши документи 18 міністерств з питань планування аудитів, визнав: до документів Міноборони у них немає жодних зауважень. Більше того, воно отримало позитивні відгуки за здійснення оцінки ризиків за ймовірністю їх настання і ступенем впливу та застосування широкого діапазону фінансових і нефінансових факторів ризику. Не останню роль тут відіграла спільна робота Департаменту внутрішнього аудиту Міноборони із незалежними експертами Великобританії, які ділилися кращим світовим досвідом.

НАТО задоволене співпрацею з Україною щодо виховання доброчесності керівної ланки сектору безпеки і оборони. Альянс висловлює готовність надалі допомагати Києву долати корупцію в цій сфері. Про це восени зауважував заступник генсека НАТО з питань політики безпеки Алехандро Альваргонсалес, наголосивши: корупція є своєрідною гібридною загрозою, що підриває уряди і довіру на всіх рівнях суспільства. А ефективна боротьба з нею вимагає глибоких змін, нової культури, сміливості, рішучості у реформуванні. Україна долучилася до програм НАТО з виховання доброчесності, користуючись їхнім діагностичним інструментарієм оцінки безпекових відомств, що сприяє звітній прозорості цього сектору.

В Альянсі добре знають, як запобігти корупційним ризикам і ефективно використовувати оборонні ресурси. Щоправда, навіть у такій розвиненій країні, як Велика Британія, є специфічні проблеми у військовій царині. Інакше у структурі їх Міноборони не було б підрозділу з питань шахрайства.

Британський досвід переймали і українські фахівці. Так, у згаданому відомстві стажувалася директор Департаменту внутрішнього аудиту Міноборони Марина Бариніна. Її найбільше цікавило практичне застосування в оборонному секторі міжнародних стандартів внутрішнього аудиту. Цікавим виявився і досвід роботи структурних підрозділів британського Міноборони: фінансової стратегії, внутрішнього аудиту, з питань шахрайства у сфері оборони та з питань ризиків і забезпечення гарантій. Додаткової впевненості в якісній роботі оборонного відомства надає Аудиторський комітет.

Директор аудиту МОУ Марина Бариніна:
«Мені подобається вислів Матері Терези...»

Марина Бариніна. Фото: МОУ

Завдання сучасного внутрішнього аудитора — стати радником для керівника, щоб той міг організувати роботу не припускаючись помилок, прогнозуючи ймовірні ризики, зокрема корупційні, ефективно зменшуючи їх негативний вплив. У цьому переконана директор Департаменту внутрішнього аудиту Міноборони України Марина Бариніна — заслужений економіст України, сертифікований внутрішній аудитор державного сектору України, віце-президент Гільдії професійних внутрішніх аудиторів України.

  • Коли почали запровадження внутрішнього аудиту у війську? — запитую в Марини Валеріївни.

— Коли я прийшла в Міноборони у 2010-му, внутрішнього аудиту в органах державного і комунального секторів ще не запровадили, і його вважали іноземною модою, що нам не підходить. А слово «корупція» не сприймалось. Один з керівників сказав мені так: «До армії його прошу не застосовувати».

  • Тобто, і в домайданні часи були непогані ідеї...

— За ці ідеї мене і «попросили» із ГоловКРУ... Та й коли зробила перший антикорупційний звіт у сфері оборони за результатами стажування у Transparency International (була заступником директора Контрольно-ревізійного департаменту МОУ — Авт.) у бутність міністра Соломатіна, то за нього мало не звільнили. Але в Брюсселі зчинився ґвалт — керівництво місії України при НАТО звернуло увагу міністра на думку міжнародних експертів щодо цієї ситуації. Британці написали, що вклали значний ресурс у підготовку майбутніх українських аудиторів і побачили зародок прогресу. Мовляв, у випадку мого звільнення вони не гарантують фінансування антикорупційних програм. Хоча мене понизили до начальника відділу, але я залишилася в системі. Надихнула підтримка британців й офісу Transparency International, родини, друзів і колег. Тоді зрозуміла: варто продовжувати розпочату роботу.

Знаєте, тоді всі настільки звикли до корупції, що часто її не помічали. Було ж нормою занести начальнику пляшку за надання відпустки — ніби дрібна побутова корупція, але ми були ще надто толерантні до таких речей. Це стосувалося і візиту до лікаря, якихось екзаменів, вирішення багатьох питань...

Мені пощастило з однодумцями стояти у витоків народження професії внутрішнього аудитора в державному і комунальному секторах. Це було в «нульові» роки. Тоді в центральних органах влади діяли контрольно-ревізійні підрозділи. У ГоловКРУ я очолювала координацію їх діяльності. Ми вивчали багато іноземного досвіду, обравши шлях, який пропонувала Єврокомісія — реформу системи державного внутрішнього фінансового контролю.

  • Що це означає?

— В радянську добу, а у свідомості багатьох подеколи і досі, поняття фінансового кон

тролю ототожнюється з ревізією. Але сучасний погляд на контроль передбачає передусім ефективне управління, яке може здійснювати лише той, хто відповідає за процес.

Тому система державного фінансового контролю має три взаємопов’язані складові. Перша — внутрішній контроль, який у країнах НАТО та ЄС має назву фінансового управління і контролю. На мою думку, це краще відповідає сутності цієї діяльності. Друга — внутрішній аудит, що оцінює корпоративне управління, внутрішній контроль і управління ризиками. Третя — гармонізація внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту на центральному рівні.

Свого часу я була першим керівником центрального підрозділу гармонізації в Україні. Тоді він функціонував у ГоловКРУ (нині це Державна аудиторська служба України — Авт.), а тепер у Мінфіні. Нова філософія полягає в тім, що внутрішній контроль має організовувати керівник, причому не як окрему ревізійну чи інспекційну діяльність, а як сукупність обов’язкових до виконання політик, правил і процедур. Ну от керівник департаменту поставив певне завдання. І виникає питання, а хто ж тоді контролюватиме, чи правильно все відбувається, як не він?

  • Правильно — це ефективно, відповідно до кошторису і угод?

— Тип контрольної діяльності залежить від моделі управління. У командно-адміністративній начальство не чекає порад, бо хоче лише звіту про точне виконання (невиконання) рішень, без міркувань як зробити справу ефективніше. Тож ревізорів часто використовували як інструмент покарання. Не подобався керівник підприємства, завкафедрою, командир військової частини — присилали ревізорів з формулюванням «знайдіть щось, накопайте». Інформацію із актів ревізій деколи використовували як дишло — залежно від «керівної установки».

У традиції негативного ставлення до контрольно-ревізійної служби є й об’єктивні причини, бо наслідком ревізій були догани, штрафи, звільнення... Та й ревізорів оцінювали переважно за показником знайдених порушень. Підставою до заохочення було традиційне обґрунтування «провів стільки-то ревізій, виявив — бажано якнайбільше — порушень чи збитків на мільйони». Це нагадує відомий прокурорський вислів тих часів: «те, що ви не у в’язниці, не ваша заслуга, а наше недопрацювання». Було нормою хизування, що когось після ревізії посадили. Але аудит не можна вимірювати кількістю «посадок». Є Нацполіція, прокуратура, СБУ, ДБР, НАБУ... Є люди, які опікуються правовою оцінкою порушень. Сучасні керівники потребують інших послуг. І внутрішні аудитори повинні сприяти налагодженню якісного управління, рекомендуючи кращі практики.

Багато хто вважає, що ми переймаємося антикорупцією... Мені ж подобається вислів Матері Терези, яка казала, що ніколи не піде на антивоєнний мітинг, а лише на мирний. Так і нам краще говорити про діяльність, спрямовану на побудову доброчесності та належне врядування, зокрема і в оборонному відомстві.

Звіт аудиту — не вердикт

  • Громадяни та й журналісти часто неправильно розуміють і тлумачать поняття «корупція», застосовуючи його і до ситуацій, коли хтось із начальства заподіяв збитків, шкоди, але не отримав особистого зиску...

— Це дуже поширена помилка. Корупційними можна вважати ті дії, які приводять до отримання вигоди — особистої чи на користь третіх осіб. Якраз брак компетенції, досвіду, помилкові рішення, загалом неефективне управління почасти є причиною серйозних економічних втрат, неправильного використання національних ресурсів у тих чи інших галузях та проектах, а не корупція у класичному розумінні. Це підтверджує робота наших аудиторів. Переконана: під час децентралізації у війську, з передачею повноважень командирам підрозділів, обов’язково слід проводити тренінги з розпоряджання бюджетними коштами та управління ресурсами.

Аудит не концентрується лише на фінансових питаннях, а оцінює ефективність і результативність діяльності. Це значно цікавіше, бо багато речей можна зробити формально законно, але неефективно. Аудит ефективності, зокрема, порівнює заплановані ресурси з витраченими, а заплановані результати — з досягнутими. За кордоном перейшли до аудиту систем. Не перевіряючи «дрібноту», беруть певну тему, приміром низку контрактів на закупівлі в одного виконавця. Це інший рівень підходів, коли аудитор має виявити найбільш ризикові сфери, правильно описати і кваліфікувати їх, закріпивши доказами. Впроваджуємо нові види аудитів. Такі, як аудити управління ризиками, аудити інформаційних технологій і кібербезпеки. Цікавий досвід наші аудитори здобули торік, першими провівши аудит багатонаціонального бюджету литовсько-польсько-української бригади за стандартами НАТО. Причому всі документи складалися англійською. Довіра до наших аудиторів засвідчує їх рівень зрілості й відповідність міжнародним стандартам і практикам.

Мені пощастило побувати на засіданні Аудиторського комітету в одній з організацій Міноборони Великобританії. Я була вражена. Керівники високого рівня там реально звітують незалежним експертам із відповідними досвідом і репутацією. Така практика буде і в Україні: Кабмін постановою від 12 грудня 2018 року рекомендував утворити аудиторські комітети в державних органах. А вже 29 грудня міністр Степан Полторак затвердив концепцію створення аудиторського комітету. Сподіваюся, Міноборони буде першим міністерством, де працюватиме такий орган.

Говорячи про Міноборони, я часто вживаю слово «вперше». Приміром, наш департамент розробив Стандарти внутрішнього контролю у Міноборони та ЗСУ, затверджені у 2016-му. Це перші стандарти внутрішнього контролю в органах державного сектору. Свого часу Міноборони першим затвердило й Антикорупційну програму.

  • До речі, у ваших британських колег є підрозділ з питань шахрайства у сфері оборони. Якось ріже слух назва...

— У їхньому законодавстві корупція — частина шахрайства. Вважаю, принаймні теоретично, цей підхід правильним. Коли є незаконні витрати, збитки, інші фінансові втрати, не обов’язково їх причина в корупції. На моє переконання, майже всі виявлені нами негаразди у ЗСУ є наслідком браку досвіду чи людських помилок, тобто, неефективного управління. А от випадками корупційних правопорушень чи правопорушень, пов’язаних з корупцією, в Міноборони України опікується Управління з питань запобігання і виявлення корупції.

Стверджувати, що аудит — суто антикорупційний інструмент, некоректно. Не наше завдання одягати наручники корупціонерам. Я проти, щоб звіт аудиту сприймали як вердикт. Тільки після суду варто говорити, чим є виявлене порушення — корупцією, шахрайством з фінансовими ресурсами, необережністю, недбалістю...

Якщо ж виявляємо порушення — документуємо і доповідаємо міністру, а потім за його рішенням передаємо матеріали у правоохоронні органи. Треба працювати з причиною явища, що ближче нашому функціоналу. Це зміна правил, регламентів, процедур — максимальне їх спрощення і зрозумілість. Наприклад, компенсація військовим за піднайом житла. Не треба, щоб вони бігали за купою довідок, підписів, пропонуючи щоразу «шоколадку». Клеркам слід зменшити кількість дискреційних повноважень. Посадовець не повинен інакше вчиняти, окрім як відповідно до рамкових протоколів і правил.

Західні колеги кажуть: нам потрібна сучасна система управлінської відповідальності й підзвітності. Каральні заходи дають короткостроковий ефект — зміну посадовця, догану, але не довготривалий.

ДУЖЕ ПОДОБАЄТЬСЯ ТЕОРІЯ «М’ЯКИХ КОНТРОЛІВ». ТУТ СТАНДАРТИ СТАЮТЬ НОРМАМИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ ЧЕРЕЗ НАВЧАННЯ, КОРПОРАТИВНУ КУЛЬТУРУ, ПРОФЕСІЙНУ ЕТИКУ.

Це змушує чиновника ментально вчиняти саме так, і не інакше. Тоді порушення певних норм, лобіювання і стимуляція рішень, зокрема й хабарництво, набувають нульової терпимості. Це працює сильніше, ніж найжорсткіші інструкції — цьому доказ уся попередня українська історія.

  • Як тоді на Заході вдалося таку систему збудувати?

— Напевно, деякі речі передаються з молоком матері: культурні традиції, панівний дух у соціумі. Але ж українці в Європі дотримуються сучасних практик законослухняності! Значить, ми небезнадійні. Слід заохочувати доброчесну поведінку.

Процедури закупівель потребують змін, або Чому скупий платить двічі

  • Як можна визначити ефективність внутрішнього аудиту?

— Єдиної методики визначення ефективності внутрішнього аудиту в Україні немає, адже йому виповнилося лише сім років. Пам’ятаю, як 2009-го під час візиту до США вразило те, що економічний ефект діяльності офісів генеральних інспекторів (аналог нашого внутрішнього аудиту — Авт.) у 17 разів перевищував видатки на їх утримання. Але в Україні ніхто не порівнював затрати з ефектом і результатом. Тепер пишаюся, що прямий економічний ефект від діяльності Служби внутрішнього аудиту в Міноборони в порівнянні з витратами на її утримання не менший від почутого в Америці, а опосередкований (довгостроковий) — на порядок більший.

Але з ефективністю внутрішнього аудиту все не так просто, як здається на перший погляд. Чим довше й краще працює аудит, тим надійнішими мають ставати внутрішній контроль і управління ризиками. Відтак — меншими будуть показники додаткових надходжень за наслідками впровадження аудиторських рекомендацій і обсяг попереджених чи усунутих порушень. Проте це залежить від керівників, які впроваджують аудиторські рекомендації, а не від аудиторів. І головний ефект внутрішнього аудиту не вимірюють цифровими показниками. Закордонні колеги в оцінці внутрішнього аудиту грошові вимірники практично не застосовують. Ключовим показником ефективності є, наприклад, досягнення цілей, виконання завдань, використання робочого часу і ресурсів.

  • У ЗМІ час від часу з’являються негативні публікації про надзвичайно значні збитки у війську. Чи відповідають вони дійсності?

— Деякі журналісти й псевдо-активісти цікавляться сумами збитків, одразу роздуваючи «зраду». А варто знати статистику — в середньому як зовнішні органи державного контролю, так і підрозділи внутрішнього аудиту виявляють 0,6-1% збитків від сум, які вони переглянули.

У МІНОБОРОНИ Й У СФЕРІ ЙОГО УПРАВЛІННЯ ВІДСОТОК ВИЯВЛЕНИХ ЗБИТКІВ ТОЧНО НЕ ВИЩИЙ, НІЖ В ІНШИХ ОРГАНАХ.

Просто суспільна увага до цього відомства прискіпливіша, а обсяг ресурсів, наданих державою і охоплених аудитами, на порядок більший.

Поміркуйте самі: Держаудитслужба у країні торік охопила всіма видами контрольних заходів 1072,4 млрд грн. ресурсів, а Служба внутрішнього аудиту Міноборони — 180 млрд грн. Тобто, це шоста частина суми, охопленої потужним державним органом.

За результатами внутрішніх аудитів у країні забезпечується відшкодування втрат та збитків в середньому на рівні 10-25% виявлених, а в Міноборони торік — майже 50%. Отже, наша система внутрішнього контролю і відповідальності краща, ніж у середньому в країні. Але декому хочеться побачити спійманого за руку злодія саме у військовому відомстві, ще й під час збройної агресії.

Не розумію, з якою метою деякі особи надсилають до Міноборони запити з вимогою надати копію звіту про результати внутрішнього аудиту, наприклад, бойової бригади. Міжнародні і національні стандарти вимагають від внутрішніх аудиторів дотримання конфіденційності. Бо внутрішній аудит саме тому внутрішній, що призначений для керівника, аби він приймав управлінські рішення. Іще жодна воююча країна не публікувала звіти внутрішнього аудиту оборонного відомства. Я таких прикладів не знаю.

Міністр оборони має жорстку позицію щодо порушень і порушників. Недоторканних у війську чи апараті міністерства немає. За кожним аудитом приймають рішення, посадовці отримують завдання, винних притягують до матеріальної й дисциплінарної відповідальності. Матеріали аудитів з виявленими втратами чи збитками, за рішенням глави відомства передають у правоохоронні органи. «Під сукном» не лишається нічого. А відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, Міноборони без дозволу слідчого не може розголошувати відомості до завершення слідчих дій...

  • Прокоментуйте ситуацію з будівництвом казарм і гуртожитків поліпшеного планування. Фірми вигравали тендери, а потім до них виникали претензії, що вони не виконували як слід узяті зобов’язання. Що зробити, аби прибрати з під ніг відомства подібні «граблі»?

— Це можна прогнозувати, вивчаючи історію компаній, що заходять на торги. В Міноборони обмежена кількість структур і фахівців, щоб самим виконувати такі масштабні проекти. Виникла потреба залучити цивільні будівельні організації. Але, якщо ці компанії через «ProZorro» вигравали торги, то чи мало підстави Міноборони не укладати з ними контракти? Звісно, що ні. Проте в контрактах закладено норму, що у разі невиконання підрядником взятих зобов’язань, Міноборони мало право не лише застосувати штрафні санкції, а й одностороннє розривати контракти. Що і було зроблено.

Тоді на часі зміна процедур?

— Так точно! Про це говорять давно: скупий платить двічі! Зараз головний критерій під час закупівлі — найнижча ціна. А має бути, як у кращих практиках, «вартість всього життя» — від придбання і утримання до утилізації. Можна купити дешеве авто, але воно спалюватиме багато палива, частіше ламатиметься. Якщо ж підрахувати вартість усього «життя» такої закупки, то, як не дивно, на конкурсі можуть перемагати і суттєво дорожчі пропозиції. Нинішні правила змушують бути «скупими». Слід змінювати законодавство про публічні закупівлі, і рахувати не лише «швидку» сьогоденну економію, а закладати довготривалі ефекти.

Читайте також:
Сержантам ЗСУ побудують 1500 квартир-студіо. ФОТО

Цікаво, що фірма, яка обслуговує офіс британського Міноборони — це електрики, прибиральниці, сантехніки, кухарі — має з відомством 30-річний контракт! Більш того, досі існують схожі контракти, укладені ще в кінці XIX століття, оскільки вони безстрокові. Тобто, їм не треба щороку укладати угоди. Причина прозаїчна — виконавці послуг чи робіт надають їх якісно і вчасно! Ми ж щороку маємо торги, критику громадськості, замовні публікації у ЗМІ, галас політиків-популістів... Зараз у нас триває перехід на трирічне бюджетне планування. Сподіваюся, незабаром закупівлі типових товарів, робіт і послуг здійснюватимуть на триваліший, аніж бюджетний рік, період. Але ці процеси треба гармонізувати.

  • А чи перевіряє хтось внутрішній аудит? Чи може він є своєрідною «священною коровою»?

— Торік у листопаді відбулося пілотне анонімне анкетування керівників організацій, де ми проводили внутрішні аудити. Майже 90% респондентів позитивно оцінили діяльність аудиторських груп. А їх коментарі дали змогу визначити аспекти нашої діяльності, які потребують удосконалення.

2017 року закордонні експерти провели в Міноборони незалежну зовнішню оцінку внутрішнього аудиту на відповідність міжнародним стандартам. Її обумовила значна матеріально-технічна допомога від країн-партнерів, які хочуть бути впевненими у правильному її використанні. Військове відомство — перший орган державної влади, де провели такий захід. За 30-ма критеріями внутрішній аудит Міноборони повністю відповідає міжнародним стандартам, а за 20-ма — частково. Ці ж експерти двічі впродовж 2017-2018 років перевіряли виконання запропонованих ними заходів і підтвердили успішне впровадження у внутрішньому аудиті Міноборони 60% рекомендацій. Решту заплановано виконати у 2019-2023 роки. Нині працюємо над досягненням повної сумісності із внутрішнім аудитом країн — членів НАТО і ЄС.

Нажаль, ще бракує розуміння нашої ролі і потреби кращої мотивації сумлінної роботи аудиторів. Наприклад, Уряд упровадив виплату щомісячної винагороди військовим, які безпосередньо забезпечують кібербезпеку і кіберзахист. Потрібне й правильне рішення. А чому б не запровадити додаткові виплати аудиторам державного та комунального секторів, загальна штатна чисельність яких у країні (дані Мінфіну) становила майже 1700 осіб, а фактична — близько 1400? У масштабах держави йдеться про невеликі кошти.

Мої колеги ризикують, бо виявляють серйозні порушення, витримують психологічні навантаження, перебуваючи тривалий час у відрядженні. Інколи на внутрішніх аудиторів чиниться тиск, тож треба їх захищати. І час від часу їм слід у різних формах казати «дякую» — премією, підвищенням, зокрема у військовому званні, нагородою, добрим словом.

Наша професія — нова, й не всі усвідомлюють, що ми не ревізори, нерідко намагаючись використати аудиторів не за призначенням. Та й навчених фахівців країні ще бракує. Напевно, Міноборони — ледь не єдиний у країні орган, де майже 100% внутрішніх аудиторів щороку навчаються і підвищують кваліфікацію за міжнародними й національними стандартами. Неоціненну допомогу тут надає МО Великобританії.

автор: Геннадій Карпюк
військовий аналітик


31 січня 2019, 17:23 | ID: 46989 |


Переглядів: 332 //