Головне фінансово-економічне управління Міністерства оборони України
Головне фінансово-економічне управління Міністерства оборони України є структурним підрозділом центрального апарату Міністерства оборони України. Воно підпорядковане безпосередньо Міністру і є виконавчим органом, через який Міністр реалізує свої повноваження Головного розпорядника бюджетних коштів.
Головне управління призначене для своєчасного та повного (в межах кошторису міністерства) забезпечення потреб Збройних Сил в коштах, організації контролю за їх цільовим використанням, організації фінансово-економічної діяльності та методичного керівництва господарчою діяльністю у Збройних Силах з метою забезпечення високого рівня їх боєздатності та боєготовності.
Основні завдання Головного управління:
- розробка проектів законів України, інших нормативно-правових актів з питань організації фінансового забезпечення, економічної та господарської діяльності Збройних Сил;
- визначення потреби міністерства в коштах для фінансування Збройних Сил, виплати пенсій пенсіонерам Міністерства оборони, складання кошторису доходів і видатків, забезпечення планового фінансування витрат;
- формування державного оборонного замовлення міністерства;
- визначення стратегії та методології цінової політики;
- фінансування виробничого та будівельного комплексів;
- розробка норм грошового забезпечення військовослужбовців, заробітної плати та методів удосконалення організації праці працівників Збройних Сил, тарифікація штатів і штатних розписів;
- організація і здійснення попереднього та подальшого фінансового контролю;
- організація пенсійного забезпечення військовослужбовців, організація та керівництво роботою з державного обов’язкового особистого страхування військовослужбовців;
- розробка фінансового забезпечення мобілізаційних заходів, організація та керівництво роботою фінансово-економічних органів в особливий період.
Система фінансування Збройних Сил України
Під фінансуванням Збройних Сил України мається на увазі комплекс заходів із забезпечення фінансовими ресурсами утримання та розвиток Збройних Сил України: фінансове планування і фінансування, витребування, отримання, зберігання, економне і доцільне використання коштів, контроль за їх витратами, облік та звітність.
ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ
Основним завданням у процесі фінансового планування і фінансування є правильне визначення потреби у коштах на утримання Збройних Сил України, здійснення контролю щодо економного, доцільного і суворо цільового витрачання коштів.
Фінансове планування та фінансування здійснюється шляхом:
- визначення забезпечуючими управліннями потреби в коштах Міністерства оборони на плановий рік, складання плану розподілу призначення коштів видам Збройних Сил України, оперативним командуванням, військовим частинам та установам;
- своєчасного витребування асигнувань із Держбюджету на фінансування потреб Міністерства оборони України, а також своєчасного переказу коштів видам Збройних Сил України, оперативним командуванням, військовим частинам та установам;
- систематичного уточнення потреби в коштах протягом року і своєчасного корегування планів фінансування і анулювання залишкових сум;
- здійснення оперативного обліку і контролю за використанням коштів і станом фінансування.
Потреба в бюджетних асигнуваннях для Збройних Сил України за відповідними бюджетними програмами визначається:
- за статтями кошторису Міністерства оборони України, які знаходяться у віданні головних (центральних) управлінь ЦАМО України - цими забезпечуючими управліннями;
- за статтями кошторису Міністерства оборони України, які знаходяться у віданні Головного фінансово-економічного управління, - посадовими особами управління військового бюджету та фінансування Збройних Сил України та відповідними управліннями, відділами ГФЕУ МО України.
Забезпечуючі управління в установлений термін подають до Головного фінансово-економічного управління МО України кошториси витрат за статтями, які знаходяться у їх віданні, а також кошториси витрат на оплату службових відряджень, видавницьку діяльність та перепідготовку фахівців у цивільних вищих навчальних закладах.
Посадові особи Головного фінансово-економічного управління після перевірки обґрунтованості поданих від забезпечуючих управлінь ЦАМО кошторисів визначають загальну потребу в коштах на рік, що планується, складають зведений кошторис доходів та видатків Міністерства оборони України та бюджетний запит.
Бюджетний запит Міністерства оборони України на наступний рік з відповідними розрахунками і обґрунтуваннями доповідається Міністру оборони України.
Схвалений Міністром оборони бюджетний запит подається до Міністерства фінансів України для перевірки, узагальнення та включення до проекту Державного бюджету на наступний рік.
Організація роботи урядових органів з формування Державного бюджету, а в його складі і витрат на оборону, здійснюється згідно із Бюджетним кодексом України.
Робота зі складання проекту Держбюджету здійснюється паралельно та у нерозривному зв'язку зі складанням проекту державного плану економічного і соціального розвитку.
В доповнення до закону щорічно видається постанова Кабінету Міністрів України та вказівки Міністерства фінансів і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, в яких деталізуються порядок, строки розробки і подання міністерствам та відомствам фінансово-планових документів для включення їх до проектів державного плану економічного і соціального розвитку та проекту держбюджету на наступний рік.
Відповідно до цих розпоряджень у Міністерстві оборони видаються документи, які регламентують питання розробки і складання фінансово-планових документів, строки їх подання для включення у кошторис Міністерства оборони України.
Після перевірки і уточнення всіх даних, зазначених у цих фінансово-планових документах, Міністерство фінансів складає проект бюджету з включенням у розділ "витрати" сум, що плануються для виділення на оборону України, який подається до Кабінету Міністрів України.
Схвалений Кабінетом Міністрів проект Державного бюджету України подається Президенту України та у постійну комісію Верховної Ради для розгляду висновків і підготовки співдоповідей. Надалі безпосередньо на засіданні Верховної Ради розглядається і затверджується закон про держбюджет.
Після затвердження Верховною Радою закону про держбюджет, а в його складі і витрат на оборону, починається процес розподілу коштів та фінансування військ.
Військові частини та установи Міністерства оборони України (крім госпрозрахункових промислових підприємств та будівельних організацій) фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, тому вони є бюджетними організаціями та фінансуються у кошторисно-бюджетному порядку.
ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", постанови Кабінету Міністрів України від 31.07.95 № 590 "Питання Державного казначейства України" зі змінами та доповненнями, постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.99 № 1721 "Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства" та наказу Державного казначейства України від 19.10.2000 № 103 "Про затвердження Порядку обліку зобов'язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2000 за № 759/4980 Державним казначейством України встановлений та введений в дію наказом від 10.08.2001 №140 Порядок виконання державного бюджету за видатками за умови функціонування внутрішньої платіжної системи.
Дія цього Порядку поширюється на органи Державного казначейства, які здійснюють видатки бюджету за умови функціонування внутрішньої платіжної системи. На інші органи Державного казначейства поширюється дія Порядку касового виконання державного бюджету за видатками, затвердженого наказом Державного казначейства від 22.01.2001 № 3 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №104/5295.
Порядок виконання державного бюджету за видатками за умови функціонування внутрішньої платіжної системи
1. Загальні положення
Цей Порядок регламентує організаційні взаємовідносини між органами Державного казначейства, розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів та іншими клієнтами Державного казначейства України, а також розподіл обов'язків та відповідальності між ними в процесі виконання Державного бюджету України за видатками за умови функціонування внутрішньої платіжної системи.
Порядок визначає здійснення видатків державного бюджету в національній валюті шляхом проведення грошових розрахунків.
Розпорядник коштів II ступеня - бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл виділених асигнувань для переказу розпорядникам III ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам або одержувачам, діяльність яких координується через них.
Розпорядник коштів III ступеня - бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету, на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл виділених асигнувань безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.
2. Основні положення про формування єдиної бази даних мережі розпорядників бюджетних коштів
Головні розпорядники коштів державного бюджету (далі - головні розпорядники коштів) до початку бюджетного року визначають мережу розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів за територіями (обласний рівень). Розпорядники коштів III ступеня та одержувачі повинні включатися до мережі головних розпорядників або розпорядників II ступеня бюджетних коштів, якщо вони отримуватимуть кошти безпосередньо від нього.
Державне казначейство України є користувачем мережі головного розпорядника коштів, який несе повну відповідальність за достовірність даних, наведених у мережі.
Розпорядники коштів II ступеня подають управлінням на паперових та електронних носіях дані про мережу розпорядників коштів III ступеня та одержувачів у територіальному розрізі. Управління узагальнюють отримані дані та доводять на електронних носіях до відповідних відділень Державного казначейства.
3. Організація роботи органів Державного казначейства щодо забезпечення обліку бюджетних асигнувань та контролю за їх дотриманням
Міністерство фінансів України у визначений термін надсилає на паперових та електронних носіях затверджений річний розпис призначень державного бюджету та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету Державному казначейству України. Державне казначейство України протягом трьох календарних днів доводить витяги з річного розпису призначень державного бюджету та помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету до головних розпорядників коштів, що є підставою для затвердження в установленому порядку кошторису доходів і видатків та планів асигнувань.
Установи та організації вищого рівня затверджують кошториси доходів та видатків і плани асигнувань своїм підвідомчим установам та організаціям, діяльність яких координується через них.
Головні розпорядники коштів подають Державному казначейству України розподіл показників зведених кошторисів доходів і видатків та розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду бюджету в розрізі розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів за територіями відповідно до мережі на паперових та електронних носіях.
Розпорядники коштів II ступеня подають розподіл показників зведених кошторисів та планів асигнувань у розрізі розпорядників коштів бюджету нижчого рівня та одержувачів відповідному управлінню.
Розпорядники коштів усіх рівнів після отримання витягу з розпису подають затверджені кошториси доходів та видатків і плани асигнувань відповідним органам Державного казначейства.
Доведені обсяги бюджетних призначень є підставою для прийняття розпорядниками та одержувачами коштів бюджету зобов'язань на здійснення видатків Державного бюджету України.
4. Оформлення змін, що виникають у процесі виконання державного бюджету
Внесення змін до розпису Державного бюджету України можливе у випадках та порядку, встановлених Законом про держбюджет України на відповідний рік та іншими нормативно-правовими актами.
Зміни до кошторисів і планів асигнувань можуть вноситися як на підставі відповідної довідки Міністерства фінансів України, так і в межах прав, наданих головному розпоряднику (без зміни бюджетних призначень у цілому щодо головного розпорядника коштів). При цьому перерозподіл, що призводить до зміни затверджених бюджетних призначень головного розпорядника коштів Державного бюджету України за загальним фондом за функціональною класифікацією в межах їх загального обсягу, здійснюється лише за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Подання Державному казначейству України реєстрів змін обов'язкове в усіх випадках.
5. Організація роботи органів Державного казначейства щодо обліку та консолідації інформації за зобов'язаннями розпорядників бюджетних коштів та одержувачів
Органи Державного казначейства відповідно до чинного законодавства та внутрішніх нормативних актів Державного казначейства України щодо порядку взаємодії структурних підрозділів органів Державного казначейства приймають від розпорядників коштів та одержувачів, які в них обслуговуються, реєстри зобов'язань та реєстри фінансових зобов'язань.
Державне казначейство України з метою ефективного управління коштами державного бюджету консолідує інформацію, одержану від територіальних органів Державного казначейства, щодо наявності неоплачених фінансових зобов'язань для прийняття відповідних рішень про виділення асигнувань головним розпорядникам коштів.
6. Організація роботи органів Державного казначейства щодо касового виконання державного бюджету за видатками
На підставі ресурсного балансу на відповідний період, бюджетних призначень та з урахуванням неоплачених фінансових зобов'язань складаються пропозиції про виділення асигнувань із загального фонду державного бюджету в розрізі головних розпорядників коштів загальною.
На підставі затверджених пропозицій Державне казначейство України готує розпорядження про виділення бюджетних асигнувань у розрізі головних розпорядників коштів.
Підставою для внесення змін та перерозподілу асигнувань є звернення (лист) головного розпорядника бюджетних коштів з обґрунтуванням необхідності здійснення вищезазначених змін та перерозподілу, готуються нові зведені реєстри та реєстри з приміткою “зміни асигнувань”.
7. Здійснення видатків за рахунок коштів спеціального фонду
На спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників бюджетних коштів, відкриті в органах Державного казначейства, зараховуються кошти, що надходять як від вищих та підвідомчих установ, так і від будь-яких інших юридичних та фізичних осіб на утримання, виконання певних доручень, здійснення певних видатків, поновлення касових видатків тощо.
Кошти, що надходять безпосередньо на рахунки розпорядників бюджетних коштів, вважаються доходами спеціального фонду державного бюджету або коштами, що відносяться на відновлення касових видатків.
Усі суми коштів, що надходять готівкою в каси установ, повинні бути зараховані на спеціальні реєстраційні рахунки установ, які відкриті в органах Державного казначейства.
8. Казначейське обслуговування одержувачів коштів державного бюджету
Кошти державного бюджету, які передбачаються для одержувачів бюджетних коштів, повинні бути враховані в показниках зведеного кошторису та плану асигнувань відповідного розпорядника коштів. Одержувачі бюджетних коштів включаються до мережі відповідного розпорядника коштів. Розпорядник виділяє одержувачу бюджетних коштів річні призначення та помісячні плани асигнувань на відповідний період, що відображається в реєстрі змін до зведеного кошторису доходів і видатків та помісячних планів асигнувань розпорядника. Зазначені документи подаються до органів Державного казначейства в установленому порядку.
Одержувач подає до органів Державного казначейства план використання бюджетних коштів, затверджений ним та погоджений розпорядником коштів.
План використання бюджетних коштів є основним плановим документом, на підставі якого одержувачу перераховуються бюджетні кошти і він має право на їх використання.
9. Здійснення видатків розпорядників бюджетних коштів, одержувачів коштів державного бюджету та платежі з рахунків інших клієнтів
Здійснення видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів відповідно до кошторисів доходів і видатків, планів асигнувань або планів використання бюджетних коштів провадиться органами Державного казначейства України з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів (одержувачів) шляхом проведення платежів з цих рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України. Відповідно до покладених завдань Державне казначейство контролює цільове прямування бюджетних коштів на стадії проведення платежу на підставі підтвердних документів, наданих розпорядниками бюджетних коштів. Відповідальність за цільове використання бюджетних коштів несуть розпорядники та одержувачі бюджетних коштів.
10. Контроль за здійсненням видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів
З метою забезпечення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів органи Державного казначейства України в частині виконання державного бюджету за видатками здійснюють:
попередній контроль - на етапі реєстрації зобов'язань розпорядників бюджетних коштів, у тому числі фінансових;
поточний контроль - у процесі оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів.
При цьому перевіряється законність підстави (наявність підтвердних документів, нормативно-правових актів тощо) для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку і контролю за зобов'язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів.
11. Облік та складання звітності про використання в органах Державного казначейства коштів Державного бюджету України
Синтетичний та аналітичний облік проведених видатків здійснюється за правилами, встановленими Державним казначейством України.
Порядок ведення бухгалтерського обліку про надходження і використання коштів Державного бюджету України для органів Державного казначейства України та розпорядників бюджетних коштів установлюється окремими нормативно-правовими актами Державного казначейства України.
Звіти органів Державного казначейства складаються за формами та в порядку згідно з чинним законодавством. Основним принципом складання форм фінансової звітності є використання економічних показників безпосередньо з баз даних Державного казначейства. Згідно з цим принципом Державне казначейство України встановлює конкретні форми звітності на підставі значень економічних показників, що містяться у базах даних.
Назад
|
