Викладена в інтерв’ю полковника Лукіянчука В.А. інформація не відповідає дійсності

Керівництво Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки повідомляє, що в поширеному інтернет-виданням Цензор.НЕТ інтерв’ю з військовослужбовцем Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України полковником Лукіянчуком В.А. інформація у цілому не відповідає дійсності.

Зокрема, щодо перебазування літаків 10-ї Сакської бригади морської авіації: командування 10-ї Сакської бригади морської авіації 03.03.2014 року, в умовах блокади аеродрому військовослужбовцями Російської Федерації, здійснило переліт справних літальних апаратів бригади на материкову частину України. Полковник Лукіянчук В.А., як військовослужбовець іншої військової частини, а саме Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України (далі — ДНВЦ ЗС України), до цієї події не мав жодного відношення.

Щодо перебазування літальних апаратів з Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України: організацією перельоту в квітні 2014 року двох вертольотів Акціонерного товариства «Мотор Січ», які на той час перебували на випробуваннях в ДНВЦ ЗС України, та літака Ан-26 безпосередньо займався начальник ДНВЦ ЗС України.

Організував роботу з керівництвом аеродрому «Запоріжжя» щодо перебазування двох вертольотів в умовах їх скритого переміщення та повернення екіпажів після завершення польотів до ДНВЦ ЗС України інший офіцер — заступник начальника ДНВЦ ЗС України з наукової роботи.

Слід уточнити, що перебазування двох вертольотів здійснювалося екіпажами у складі 3 осіб (два льотчики та бортінженер). Всього — 6 осіб. Полковник Лукіянчук В.А. був у складі екіпажу другого літального апарату та виконував відповідне польотне завдання.

Після завершення виконання польоту весь особовий склад екіпажів повітряних суден був переміщений до розташування ДНВЦ ЗС України (м. Феодосія) на автотранспорті Акціонерного товариства «Мотор Січ».

Організацією перебазування інших літальних апаратів ДНВЦ ЗС України, вказаних у публікації, які були несправні, займалась спеціально призначена комісія від Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, яку очолив генерал-лейтенант Аскаров В.Х. Полковник Лукіянчук В.А. до складу цієї комісії не входив і ніякого відношення до її роботи не мав.

Стосовно "тиску" на дружину полковника Лукіянчука В.А. зазначається, що старший солдат Лукіянчук В.О. обіймала посаду механіка радіомаркерного пункту групи радіонавігації та посадки літаків батальйону зв’язку та радіотехнічного забезпечення військової частини. Вона перебувала у родинних стосунках (дружина) із заступником начальника ДНВЦ ЗС України з льотної підготовки — старшим льотчиком-випробувачем полковником Лукіянчуком В.А.

Відповідно до функціональних обов’язків заступника начальника ДНВЦ ЗС України з льотної підготовки — старшого льотчика-випробувача полковника Лукіянчука В.А., він був прямим начальником усього особового складу ДНВЦ ЗС України (згідно зі статті 29, 30 та 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України) та користувався дисциплінарною владою по відношенню до старшого солдата Лукіянчук В.О., а саме — мав право застосовувати до неї заходи заохочень, дисциплінарних стягнень, надавати вказівки, доручення та контролювати їх виконання. Таким чином, на зазначених військовослужбовців поширювалося обмеження, передбачене ч. 1 статті 27 Закону України «Про запобігання корупції» щодо спільної роботи близьких осіб.

У зв’язку з цим, командуванням частини була запропонована старшому солдату Лукіянчук В.О. посада в іншій військовій частині в м. Чернігові, на що полковник Лукіянчук В.А. висловив заперечення, відстоюючи власну позицію стосовно проходження військової служби його дружини разом з ним.

З метою недопущення корупційних діянь, наказом першого заступника начальника Генерального штабу ЗС України (по особовому складу) від 17.07.2017 року № 139 старшого солдата Лукіянчук В.О. було призначено до одного з РВК Чернігівської області. На теперішній час вона проходить військову службу в місті Чернігів.

Щодо зарахування полковника Лукіянчука В.А. до кадрового резерву: це право належить виключно безпосередньому командиру (начальнику) та реалізується за підсумками виконання посадових обов’язків підлеглими, морально-ділових якостей тощо. Командування частини мало обґрунтовані підстави не зараховувати зазначеного офіцера до кадрового резерву. Адже перевага надавалася учасникам Антитерористичної операції на Сході України, зазначений офіцер не виявляв бажання відряджатися до складу сил АТО.

Щодо призначення на посаду в Інституті: під час реорганізації ДНВЦ ЗС України у Державний науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки та переходу на новий штат, полковнику Лукіянчуку В.А. було запропоновано дві посади — в штаті Інституту та у повітряному командуванні «Схід».

Від посад полковник Лукіянчук В.А. категорично відмовився.

Тож більшість викладених в інтерв’ю полковника Лукіянчука В.А. фактів та аргументів не відповідають дійсності, мають суб’єктивний характер і жодним чином не стосуються його роботи в складі експертної комісії щодо обставин збиття терористами 14.06.2014 року літака Іл-76 над Луганськом.

Прохання до журналістів перед оприлюдненням матеріалів перевіряти інформацію з достовірних джерел.

Управління зв’язків з громадськістю Збройних Сил України 


09 вересня 2018, 10:48 | ID: 43345 |


Переглядів: 2129 //